23.01.2015 13:05
for all
261 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Арсеній Троян

Таємниче-претаємниче зникнення шкарпетки

Я прокинувся вранці одного похмурого зимового ранку і відразу зрозумів: щось змінилось. Я відчував це у воді, яка цілодобово падала з неба, морозяними днинами перетворюючись на сніг, я відчував це в повітрі, пропахлому таємничістю.


Світ змінюється. Я в нуарі, я в себе вдома.


Спочатку складно зрозуміти нове. Я сиджу на ліжку майже в суцільній темряві і не хочу на роботу. Поки що все йде по плану. На столі, як завжди, купа немитого посуду, поодаль - увімкнений ноут, на якому качаються старі голлівудські фільми, таргани дрихнуть біля полиці з одягом. Але таємничістю попахує гарненько.


Роззираюсь, соваю руками по підлозі, гмикаю і розумію, що моє життя вже не буде таким, як колись. Бо пропала моя шкарпетка. Моя улюблена ліва шкарпетка, з акуратною дирочкою на мізинці. Що робити? Як жити далі?


Флешбек: я згадую дитинство. Тоді в мене було 2 пари трусів, 75 розрізнених кросівок, 5 упаковок носових хустинок, майже повна шухляда шапок, а також велике різноманіття шкарпеток різних кольорів та розмірів. Були деньки. Тепер залишилась одна шкарпетка і та — втрачена…


Проте я не збираюсь здаватись і починаю пошуки пропажі. Спочатку треба визначити, де бачив шкарпетку останнього разу. Але я не пам’ятаю, бо вчора досить апатично роздягався. І чи це було вчора? Чи роздягався я? Хто я? Де я?


Спокійно, я в себе в кімнаті. Шок від втрати, що спочатку панічно перемішав мої мізки, минає, натомість приходять свідомість, тверезість і чітке розуміння плану дій. Я відчуваю себе заправським детективом, я - Інтенсивний Пошук Моєї Шкарпетки.


У голові вимальовуються цифри, плани, графіки продаж. Звідки це? Забуваю все це нафіг і починаю обережно ступати кімнатою, обшукуючи місця, де зазвичай тримаю одяг: кутки кімнати, шухляди, карнизи, полиці для посуду, заглядаю під матрац, килим, віддираю паркет, піднімаю стелю, зношу стіни, мацаю себе по кишеням, обходжу світ по екватору, але ніде немає моєї шкарпетки.


Охоплює відчай.


Підходжу до столу з посудом, а тут тарілка з-під каші і говорить: «Щоб знайти шкарпетку, треба думати, як шкарпетка», а чашка із чорним смайликом підтакує: «так, так, по любому, інакше нічого не знайдеш». Тут озиваються ложка і виделка, співають, інший посуд підспівує і гигоче так, що сміх розриває все навколо, доходить до центру Землі і глушить позивні радіостанції ВВС.


Тут я чую інші голоси. Це герої фільмів з ноута вказують правильний шлях. «Йес, спробуй заглянути під ліжко, олрайт, камон», «Екзеклі, чому б не спробувати під ліжком?». Я відчуваю себе втомленим, сідаю на ліжко.


Знову флешбек у голові: 2007 рік, тиха літня днина, я біжу по зеленій галявині, між високими деревами, людьми, грибами, в легкій туніці, в сомбреро і з мачете, а на нозі — моя шкарпетка. Улюблена, з дирочкою на мізинці.


Зрозуміло, що все втрачено. Є від чого впадати у відчай і слухати «Агату Крісті». Дощ за вікном лише сильнішає, Путін ніколи не заспокоїться. Раптом чую шурхіт і бачу, як з-під килима виповзають таргани. Сотні, тисячі. Вони вишиковуються в ряд переді мною і комбат тарганів говорить: «Невже ти ще не зрозумів? Навіщо тобі щось шукати? Ти сам — шкарпетка».


Я підходжу до дзеркала і на слабкому світлі із вікна бачу: дійсно, в дзеркалі відбивається величезна, кострубата шкарпетка. Як я раніше цього не зрозумів, не знаю. Тепер життя налагоджується, адже шкарпетка, тобто я, тобто шкарпетка — знайдена. Віднині я — своя улюблена шкарпетка, буду щасливо жити сам із собою, одягатиму себе на свята, допоки пральна машина не розлучить нас.


Арсеній Троян цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.01.2015 08:22  Каранда Галина => © 

спочатку було просто прикольно читати. А потім як обухом по голові... супер. 

 23.01.2015 17:20  Суворий => © 

Почну включати флешбеки в своє нудне, сіре життя. Сподобалось все...