01.02.2015 15:55
for all
196 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Нестерівська

Тобі, коханому))

Ти втомився мене слухати, 

Ти не хочеш зі мною жити.

Розмовляєш лише стуками.

А ночами ти спиш відкритий.


Якось холодно й нерозділено

Ти повз вуха мене «чуєш».

Реагуєш лише пробілами.

І «зависами» реагуєш.


Пропускаєш слова, літери, 

Як від серця я щось пророчу.

Ти піддався на мить вітрові –

Повернутись назад не хочеш.


Ти мене не сприймаєш, як колись.

Сам собі розставляєш коми.

Ми ж з тобою не раз плакали

Над сторінкам в невідоме…


Ти говориш, щоб відчепитися, 

«Є ще подруги в тебе, хлопці…»

Я ж не можу із цим змиритися, 

Мій маленький старий компе.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.02.2015 01:37  © ... => Юлія Змій 

Дякую) 

 05.02.2015 01:36  © ... => Деркач Олександр 

Та вже з чим тільки не зраджую)))) Але однаково повертаюсь до нього.... 

 04.02.2015 08:25  Деркач Олександр => © 

прикольно))...зрадьте йому з Іроdом)))

 01.02.2015 17:24  Юлія Змій => © 

Цікаво описаний стан душі, і ситуація.  

 01.02.2015 09:53  Тетяна Белімова => ©