25.01.2015 01:08
for all
203 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Світлана Нестерівська

Позначений війною

По Дев’яностому псалму лягала у молитві…

… Тепер доказує йому, що він повинен жити!


- Я так боровсь, як тільки міг. Готовий був померти!

Тепер залишився без ніг!Кому потрібен???! – Впертий!


Це просто Бог тебе беріг, бо я просила Бога, 

Коли летів на землю сніг, щоб не стеливсь під ноги-


Щоб ти, коханий, не замерз. Щоб ти живим лишився…

- Та краще б я тоді помер!- Ти б краще помолився.


Я так люблю тебе, малий.:) - Та я тобі обуза!!!

- Тримай –твій чай зелений, пий. – Вона вдягне картуза


І тихо берегом гуля – до Господа шепоче, 

Бо знову крутиться земля. А час прийде – й захоче


Її коханий знову жить.( Вони чекають сина.)

А там дивись - і прибіжить розгублена родина.


Все буде добре.:) -Ти не спиш?- Ти де була? Я скучив…

- Читала Богу молитви… - Щоб я тебе не мучив…


І усміхнулась, бо любов їй вкотре дала сили:

-Та ні, щоб мучив. Щоб з тобов ми довго-довго жили…

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.01.2015 20:32  © ... => Світлана Рачинська 

Від щирого серця дякую 

 25.01.2015 20:31  © ... => Тетяна Белімова 

Основне: не дивитися на себе очима ворога ) 

 25.01.2015 20:30  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Суспільству треба домовитись , як називати таких позначених війною героїв, бо "каліки", "ветерани" якось не дуже підходить, та й радянщиною пахне. Все в руках письменників та лінгвістів 

 25.01.2015 12:23  Ірина Затинейко-Миха... => © 

до сліз зворушує поезія...одна із сторін української, спільної на всіх трагедій - повернення скаліченого захисника з війни...таких сімей тисячі. Але на відміну від тих, де тільки плач і сльози за загиблими, в таких сім`ях Господь дає змогу творити і проявляти ЛЮБОВ!
P.s. виходжу вчора з магазину з пакетом в руках - виглядає громістким, але насправді легеньким. Проїжджає повз молодий, сильний чоловік ...в інвалідній колясці, зупиняється біля мене і мужньо каже "женщина, Вам помочь?"... я була вражена до глибини душі...Ось такі наші герої - вони, скалічені війною, не жалю потребують від нас, в них стільки сили, що вистачить її і за межами фронту! Головне - хай вертаються живими! Їх так чекають рідні! 

 25.01.2015 11:18  Світлана Рачинська => © 

Розчулили... Так життєво вийшло... По-справжньому... Чудово, Світлано! 

 25.01.2015 11:00  Тетяна Белімова => © 

Як боляче, як важко читати такі рядки. І водночас хочеться читати такі твори, бо хочеться почути про вічні цінності, про любов до Бога і про справжнє кохання. Зараз, як ніколи раніше, хочеться почути, що ми такі люди, люди, а не біологічні істоти.  

 25.01.2015 02:14  © ... 

Кажуть, щоби зрозуміти, чи насправді любиш людину, варто уявити її безпомічною(наприклад, в інвалідному візку) чи понівеченою... Зараз багато таких хлопців повернуться з війни.І дай, Боже, щоб ті, до кого вони повертаються,їх по-справжньому любили!

 25.01.2015 02:04  Панін Олександр Мико... => © 

Гарно, лірично, драматична галерея почуттів. 

 25.01.2015 01:52  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудово!!! Бракне слів...

Вдало написали! Ціла історія з почуттями і випробуваннями у нелегкий воєнний час...