Війна. Скибками...
У підхмаринні тішиться метелик.
На біле сонце падає роса.
Усе б нічого, але небеса
Чорняві хвилі вибухами стелять.
Вмирають діти – падають у ніч
Їх голоси такі невинно теплі...
Чийсь божий день закінчується в пеклі...
І пальці барабанять по струні –
Нервово тулять губи сигарету;
І переможні звуки у піснях
Окутують тривожністю планету.
А потім знову – небо чисте, птах,
Новий метелик на чудовій квітці.
І перші бруньки. Синії льони.
Й війною загартовані сини,
Що не дадуть зробить з держави клітку!
