05.02.2015 13:24
Без обмежень
207 views
Rating 5 | 5 users
 © Дарія Китайгородська

У шкурі фарбованого лиса

Сьогодні частенько пишуть про те, хто що читає чи вже прочитав, висловлюють свої думки та емоції з цього приводу, формують різноманітні рейтинги на кшталт «125 книг, які слід прочитати протягом життя». А мені згадалася моя перша самостійно прочитана книга. Це була казка «Фарбований лис» зі збірки Івана Франка «Коли ще звірі говорили». З цим випадком пов’язана доволі кумедна історія.

Мені тоді було вже майже п’ять років, і я досить пристойно складала літери в склади, склади в слова, а слова в речення. Але батьки все ж продовжували мені читати вголос, не задумуючись, що я вже можу робити це сама.

У нас було багато своїх книг та ще й брали в сільській бібліотеці. Я завжди ходила з батьком міняти прочитані книги й страшенно йому заздрила, бо він мав бібліотечний формуляр, де ставив підпис за видану літературу. Цей формуляр здавався мені ознакою дорослості та винятковості, адже так круто самостійно вибирати книги, обговорювати їх з бібліотекарем, а головне – швидко читати, як умів тільки наш татко.

Наша мама працювала в пологовому будинку. Якось так сталося, що у чергової породілі, яку привезли в лікарню, виявилася короста (чи, як у нас кажуть, сверблячка), як відомо, дуже заразна хвороба. Зрозуміло, що медики тут же відреагували: все було продезинфіковане й вимите. Й, звісно, ніхто не захворів.

Але треба знати нашу маму! Як і більшість медиків, вона дуже боялася принести якусь болячку додому, тому завжди вживала надсуворих заходів, щоб нас уберегти. Того разу їй здалося, що ми таки захворіли і вже завтра почнемо чухмаритися, передаючи сверблячку всім довкола. Тому наша матуся принесла з лікарні спеціальну лікувальну суміш і натерла нею нас з батьком з голови до ніг у буквальному сенсі. Ми висохли, одяглися, і виявилося, що ця рідина не всмоктується в шкіру, а кристалізується, залишаючись на тілі у вигляді маленьких білих кубиків. І все б нічого, але ця штука смертельно свербіла, напевно, ще гірше, ніж справжня короста.

Зрозуміло, що татко мужньо терпів, але я того всього витримати не могла. Мій вереск, мабуть, було чутно на всю вулицю: я вимагала негайно змити з мене цю гидоту. І ніякі вмовляння не діяли. І тоді батько придумав!

- Збирайся, - сказав він, - підемо записувати тебе у бібліотеку.

Я мало не вдавилася своїм верещання і тут же стулила рота.

- А мене запишуть? – не повірила я.

- Запишуть. Я домовлюся.

І ми пішли. Я бігла підстрибом і все оглядалася, чи татко, бува, не передумав.

А потім це сталося. На мене урочисто завели формуляр і запропонували самостійно (!) вибрати собі книгу. Я помчала між книжковими шафами й знайшла найбільшу книгу – з твердими глянцевими палітурками і велетенським синім звіром на обкладинці. І гордо поставила свій підпис друкованими літерами у читацькому формулярі.

Читати я почала ще дорогою додому, розгорнувши й тримаючи книгу двома руками. Крім літер, я нічого не бачила й шпорталася так, що кілька разів мало не впала. Батько, розуміючи, що ніякі вмовляння на мене не подіють, просто взяв мене за комір й повів сам, притримуючи й оберігаючи.

Франковий «Фарбований лис» став моїм товаришем на все дитинство. І всілякі дидактичні завороти про хвальковитість, нечесність та фальш Лиса Микити не мали для мене ніякісінького значення. Я щиро вболівала за нього, як за найближчого друга. А коли читала-перечитувала рядки: «Став мiй Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтрiпатися — не йде. Пробує обкачатися в травi — не йде! Пробує дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пускає! Пробує лизати — не йде! Надбiг до калюжi, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобi! Фарба олiйна, через нiч у теплi засохла добре, не пускає. Роби що хочеш, небоже Микито!», - то завше відчувала себе, обмазану ліками, у шкурі нещасного фарбованого лиса, який, бідака, ускочив у халепу і не знав, як з неї викараскатися. Саме дякуючи цьому симпатичному літературному героєві до сьогодні маю звичку співчувати невдахам, які самі себе загнали у безвихідь.

А ви пам`ятаєте свою першу самостійно прочитану книгу?


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.04.2015 22:34  Юрій => © 

Леся! Чудово! Ми з Оленою прочитали з великим задоволенням, а вона про цю твою історію знає з дитинства.

Наші привітання, продовжуй, бути тобі великою письменницею!

 06.02.2015 06:17  Деркач Олександр => © 

Чудовий спогад) свою першу не пам`ятаю але "Фарбований лис" у мене точно був один із перших і пам`ятаю перші враження від бібліотеки - якесь царство з неймовірними скарбами, невідомий всесвіт який мені належало пізнавати) 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо