12.02.2015 22:30
Без обмежень
306 views
Rating 0 | 0 users
 © Світлана Нестерівська

Рани розпустяться в бруньки

Рани розпустяться в бруньки. Смажені очі на фото. Успіх. Бридкої слини ріжуться зуби в вугілля. Хто ти? І плечі у гори—там заблукала пілотом Пляма гарячого чаю (мертвого мили від пасти). Впасти крізь зле мерехтіння. Синці Сонячних зайчиків. У вікна кидають каміння. Загублені скарби Нібелунгів. Вкінці— Квилять з історії мертвими руками. Плями Комарів на щоках снігу. Переповнені краматорії Людських душ. Не так дивишся. Зніми окуляри. Ходиш по діафрагмі пекла. Ноги до колін У водах матки. СНІД. Твій син не побіжить На річку, вбиваючи у водяні круги цвяхи плювків. Зґвалтовані водяні пухирці на немитих щоках скелі. Акації дусять плавленим сиром гілок, зв’язуючи У нитки порване павутиння. Смерть накришиться Хлібом на долоньку жебраку, впаде у око скалкою, Витече мозгами у чудернацькі форми льодяників, У туалеті дитсадка — оригінал «Великого мастурбатора», П’яні сліди виливаються у відбивні оленячих зубів. Із мозків білими зміями росте трава, коріння неба застрягло У пупку, прив’язуючи ніч до майбутнього. Я не псих. Це ви всі – психи, викручуєте руки дурному Сізіфові, Який натомився котити куб до пропасті. Пророщені Плювки на зігнилому трупові. Смердить спасінням Ангел. Проклинаю тебе за Роксолану. Сумотінь. Червоними вогнями запалились губи. Плавляться зі злості ключі, а помаранчеві нитки Змотуються у жменю нервів. Багато довгих слів. Язик – надвоє. Логіка померла...Хай живе логіка! У під’їздах старих будинків дохнуть щурі — Жирними крапками плісіні на підлозі Покритої листям труни. Стук у вікно. Чорнильний дощ дарує тобі маску. Прибите до п’яти вухо, щоб чути жилаве булькотіння магми. Пухирі озер тріскають туманами. Ангели на колінах Моляться за мою сповідь. І причастя. Тільки б він Не був демоном! Кам’яне обличчя Хіросіми розсипається Меленим перцем по солі відчинених дверей зоряного пилу. Витираю руки кров’ю. Нігті звисають довгими петлями. Не один загинув. Чуєш? Гавкає знешкурена собака, Облизуючи своє м’ясо. Кров падає червоними маками У роздертий рот джерела. На дереві сушиться обрізана рука хворої уяви. Вирвані очі стали делікатесом, а мозок – отрутою. При в’їзді на Землю—червоно-чорна реклама: «Ласкаво просимо! Тут живуть психи!» Доїдаючи останнього ангела, дякували Богу За прощені гріхи. Топився цукор від слини чаю, Хтось колекціонував уламки атомної мадонни, Хтось—думки Сальвадора, щоби натягнутись Резиною його генія і ляснути по сідницях майбутнє... Оглянься! «Я—теж геній!»Та будьте ви спасенні. Бо зараз прокляті. Важким дитинством. Чорнильними плямами.Рідкими годинниками. Ерекційними стрілками. Козирними матами.


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 36
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Абстракції абсурду 2005;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;