26.02.2015 00:40
Без обмежень
238 views
Rating 5 | 3 users
 © Світлана Нестерівська

Попередження. Маріуполь

Ситуація в країні продовжує бути цікавою: нам задурманюють голову псевдо арештами та псевдо судами, розчулюють похоронами Герої(а багатьох з них при нормальному керівництві могло й не бути!), паралізують потрійною дозою девальвації гривні та погрожують голодом народу, у більшої частини якого на генетичному рівні зберігається пам`ять про знищення мільйонів співвітчизників штучно створеним безхліб’ям. В той час на черзі після зданого Дебальцевого зданий Маріуполь(!?). Хочеться вірити, що в наших можновладців для здійснення Свого Задуму Господь забрав не увесь розум – і тисячей жертв можна буде уникнути. І зараз я говорю не лише про маріупольців, яких вважаю рідними(це не гіпербола), не лише про наших мужніх, сміливих Воїнів, – більшість з яких є моїми земляками, - які стоять на захисті Маріуполя і які, я впевнена, захищатимуть це місто так, як захищали б Львів, Одесу чи Ужгород, а про тисячі продажних, захланних чиновників, у тому числі й у військовому секторі, які, схоже, не розуміють, що Україна воює, а продовжують жити у паралельній реальності, яка, на великий їх подив, скоро перестане існувати: або розіб’ється об усвідомлення того, що нічого буде красти – або об зброю українців, яким обірветься терпець. Це не погрози – це просто відчуття майбутнього, якого всім нам дуже хочеться уникнути. 

Я вірю у свою країну - вона для мене захована у глибині очей простих людей: тих, що не можуть зняти копійчані пенсії з рахунків у багатьох банках, які просто знущаються над людьми, заставляючи їх стояти весь у довгих чергах за стома гривнями – навіть коли розпадався союз, українців не заставляли так принижуватись, не прирівнювали до рабів, які стоять у довгих чергах за подачками своїх же грошей, отримуючи, як бонус, грубі слова невігласів банківського сектору та ще й платячи по 20-35 гривень за таке «професійне обслуговування». Люди!!!? Ви хто??! Ви в якій країні живете?! Звідки вас стільки таких набралось і де?! Де нам ще вимагати поваги до себе зайд-сусідів, коли свої ж люди … так ось … до мам, до пенсіонерів, до вчителів?!! 

Багато звучить про ставлення держави до позначених війною наших Героїв-Воїнів. Стоп, люди! А хіба держава – це не українці? Не ті люди, які теж скаржаться на життя і хочуть, щоб все змінилось на краще?!! Може, варто почати з себе?! 

Маріупольці, любі мої! Не чекайте, поки прийде час виїжджати з рідних домівок. Так, вас уразі необхідності приймуть, допоможуть – прості люди… Вимагайте вже у держави – чиновників, щоб організовували захист міста, штурмуйте чиновницькі кабінети, бажано тих, найвищих, просіть інші міста про підтримку вас цьому питанні, про інформаційну підтримку - і тоді вас не посміють здати, як десятки інших міст на Сході України! Потрібно, щоб кожен з багатослівних чиновників, генералів були на першій лінії захисту вашого/нашого міста – і не лише, щоб на фоні окопів дати інтерв’ю чи зробити фото. 

Думаю, всі розуміють, про що я: руйнують мою країну руками не ворога, а рідних, українців, по крові: правда, сліпих, жадібних, зверхніх. Кажуть, гординя – один з найважчих гріхів, бо його неможливо позбутися. 

Та я вірю, що любов та молитва подолає всіх: і ворогів чужих, і ворогів своїх, і ворогів у собі. І незабаром усе закінчиться. Ми говоритимемо про війну, як про очищення нашої нації та країни, як про гартуючий вогонь, про вдало пройдене випробування. І ті, хто захищав Україну, будуть тішитися і святкувати в небі, їхні рідні будуть щасливі, що пам`ять про їхніх Герої житиме вічно… А от де будуть інші, якщо зараз не схаменуться – не знаю. Не хочу знати. І ніхто не захоче. 

Бережімо себе і один одного! 

А ти, Владо, - Маріуполь. А то… Сама знаєш, що… 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Війна і ліс (Соціальний пейзаж) / Вірш | Індіго Лана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Повертатись на дно й залишити себе на небі... / Вірш | Індіго Лана».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.02.2015 22:22  © ... => Тетяна Ільніцька 

Треба молитися за Маріуполь 

 26.02.2015 18:21  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую 

 26.02.2015 09:22  Ірина Затинейко-Миха... => © 

хороші роздуми...згодна з Вами... 

 26.02.2015 08:52  Тетяна Ільніцька => © 

Важко читати, а ще важче усвідомлювати, що це - правда. Мені здається, уже небо має обвалитися на землю, якщо вороги полізуть на Маріуполь - мирне багатотисячне місто.
От читаю Ваш допис, а перед очима - розкішні вілли під Києвом, шикарні ресторани і магазини у самій столиці. Невже вони всі думають, що після Маріуполя буде "стоп"? Зовсім не замислюються, що й вони можуть стати наступним "Маріуполем"?  

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 5
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: УКРАЇНА. Стилі;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;