 |
| 312 views |
 |  | | | |
| Rating 4 | 3 users | ||||
Люди з селфі
Люди фотографуються, бо хочуть здаватися щасливими… І викладають фото у соцмережі, щоб їм заздрили… Винятково безглуздий спосіб самоствердження, який ніколи не буде корисним для жодної з сторін процесу побіжного ознайомлення з інформацією… Це сталося раптово і, звісно ж, пов’язане із вибухом технічного прогресу, розповсюдилось, як вірус, і зупиниться лише тоді, коли люди зрозуміють, що щасливі. Ось на фото щиро обнімаючись, усміхаються дві подруги невизначеного через велику кількість косметики віку – чи то 15, чи то 35. («Знаєш, а вона так хотіла відбити в неї хлопця, що вкрала з подарованого ним букету троянду і, щось примовляючи, розкидала пелюстки по вулиці: хлопець покинув дівчину, але і з подругою не був…») Ніби-то успішний письменник у колі своїх шанувальників. («Насправді, один із них – редактор, а інший – його старший брат, якому він заборгував грошей»). Ось дві кузини світять білосніжними зубами, лобіюючи серед плебсу своє щастя. («Її Володька, як тільки приїжджає з заробітків, то безпробудно п’є і вночі ганяє на джипі по селі – колись доїздиться!»; «Ганька забрала Петра та малого і всі манатки та залишила свекруху саму, бо щось там знов не поділили. І не говорять більше. А в хаті вна нич не робит – всьо стара баба, яка вже ледве ноги по білім світі волочит!») А тут – щаслива мама двох синів обнімає свого чоловіка. («Знаєш, а Гальчин як сьи вженив, як почав пити, то вже ї ні грошей, ні нич, напевно, не треба, але вона на людях того не показує…») Новоспечена викладачка з конспектом в руках пояснює своїм студентам якусь тему. (« Ми – лише першокурсниці. Але тупішої за неї ще не зустрічали. Іноді на парах просто сміємося. А вона нам – «Смійся, смійтеся! А я на сесії сміятимусь!» Кажуть, її усмішка в межах тридцяти доларів за «трійку» ))») Перша шлюбна ніч, вагітність, народження дитини, перші кроки, перший, другий, … шостий, … сотий поцілунок, похід в туалет, вихід з туалету – тисячі, мільярди кадрів з життя нещасливих людей… Нещаслива планета… Спостерігаю за першими кроками своєї донечки))) Боюсь відвернутися, щоб чогось не пропустити, бо хочу, коли вирости, розповідати їй про початок її життя, який вона не може пам’ятати: перша усмішка, перший зубчик, перше слово… І коханий, який завжди підставить плече… Десятки подорожей за кордон… ))) Ну звісно, у нас теж є сімейна відео- та фототека. Час від часу ми її переглядаємо, вмостившись біля теплого каміна із чашкою кави… І поки весь світ божеволіє, ми насолоджуємось тишею. Люди, перестаньте заздрити. Ви – щасливі! Зрозумійте це – і тоді перестанете доводити іншим своє право на щастя. Якось так))))
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дівчата виходять за поліцейських... / Вірш | Індіго Лана-Світлана Нестерівська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Коханому / Вірш | Індіго Лана-Світлана Нестерівська».
