10.10.2015 14:37
only 18+
61 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Світлана Нестерівська

Це...як осінню щось весняне...

Дивишся на мене ніжно-ніжно...

Дихання вривається в легені.

Не боїшся ти мого"ми - різні",  

Бо обоє ми з Одної Жмені...

Ну привіт, дуже скучив, коханий?

Ти так радо мені усміхаєш:-)

Ніби осінню промінь весняний

У віконце твоє заглядає...


Я тебе ніби знаю від вчора-

Вчора нашої, сонце, планети...

Ти так ніжно до мене говориш, 

Ніби просто у серденьку є ти...


Не журися - ми разом. Ми - разом!!

Ми тримаємо міцно долоні.

І ніхто більше нам не розкаже, 

Що МИ маєм робити сьогодні.


Ти цілуєшся завжди натхненно, 

Ніби музику лиєш крізь пальці...

І гітарнобудильно для мене

Ти співаєш прокинутись вранці.


І нікому не вдасться прорвати

Цей зв`язок, що існує від віку.

Залишається просто кохати

І дружиною буть чоловіку.


Не сумуй-ми нарешті знайшлися-

І сторінку у нове відкрили...

І хай перше опалеє листя

Звеселить тебе нині, мій милий...

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.10.2015 09:20  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, що читаєте:-)  

 11.10.2015 09:20  © ... => Серго Сокольник 

Дякую, навзаєм:-)  

 11.10.2015 09:19  © ... => Лариса Пугачук 

Так, дякую, вже виправлено:-)  

 11.10.2015 08:07  Тетяна Белімова => © 

Ніжно, трепетно! Таку мову посух кожне серце.  

 11.10.2015 00:26  Серго Сокольник => © 

Щастя Вам!)