30.10.2015 00:53
only 18+
67 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Нестерівська

Коли пропадають вірші

Я пишу вірші в онлайні-

З`являються просто хиби.

Ми, може, занадто файні-

З одної розкуті глиби...

Коли пропадають вірші-

То значить, не час їм збутись.

Я люблю тебе найбільше-

Й не можу цього позбутись:-)


Від цих почуттів втікаю-

Знаходжу у неба хиби.

Ти бачиш, що я кохаю?!

Я ж просто мовчу, як риба, -


І світу про це торочу-

І хтось це-таки читає.

Я бути з тобою хочу-

Я все це вже пам`ятаю:-)


Минали роки як віхи-

Стелились прості сюжети.

Я пишу це все для втіхи-

Читають лише поети.


Коли ж ти в кімнату входиш-

Цей світ просто вимикаю.

Я, знаєш, щаслива зроду-

Я просто тебе кохаю:-)


Я лиш відкриваю двері

Для інших у світ реальний-

Любов там не на папері:-)

Там вірші такі зникають...

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.10.2015 15:54  © ... 

Дякую Вам, що читаєте:-) Іноді напишу щось - зберігю і через проблеми з інтеретом вірші зникають:-) Оскільки пишу онлайн-відтворити вже не можу:-) Розумію це як знак, що написане не має бути оприлюдненим- від Всесвіту не дано "добро":-)  

 30.10.2015 11:34  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно.
Трепетне відчуття.