05.01.2016 04:16
only 18+
92 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Світлана Нестерівська

Прокидайся!Ранок...

Чи тебе тримала

В гостях та війна...

І не відпускала.

Я була одна...


Ну, привіт.Нарешті

Знов усмішка ця.. 

Ну куди ідеш ти?

Джем вже на млинцях.


І пахуча кава

Манить, тепло жде...

А війна лукава

Смски шле...


Не читай, благаю, 

А то підеш знов

До чужого краю

По чужу любов...


І нічліг холодний, 

І розталий сніг-

Постіль твій і кава

Посеред чужих.


Ну привіт, коханий)))

Де так довго був?

Прокидайся, ранок.

Ти ж лише заснув...


Рани-поцілунки

На твоїх щоках...

То війна-коханка

Наганяла жах.


Я підійду вранці, 

Тепло обійму...

І забути вдасться, 

Рідний мій, війну...


Перегорнеш чорні

Сторінки в душі...

І мене пригорнеш...

Встати поспішиш...

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.01.2016 22:14  © ... => Тетяна Белімова 

Особливо сьогодні, в сумний Святий вечір в шістнадцятім році... 

 05.01.2016 10:34  Тетяна Белімова => © 

Красиво, хоч і щемливо. Серцем ми з тими, кого кохаємо, де б вони не були!