05.01.2016 23:58
Для дорослих (18+)18+
191 views
Rating 5 | 2 users
 © Арсеній Троян

Молоко з огірками



— Дядьку, це і є кохання? — запитала чотирнадцятилітня Анастасія, стоячи навколішки перед трактористом Едуардом.

— Ееее…, — протягнув Едуард, застібаючи грубі чоловічі штани. — Не знаю, не знаю... Я просто тебе в рот ви*бав. Мабуть, так, це — кохання.

Анастасія сіла на холодну траву і подивилась вдаль. Там, з-за купи гною, розвалених хат і п’яних чоловіків, які лежали акуратними скирдами, відсвічував місяць, немов серги подруги Гальки. Кохання… Це слово було її незнайоме, але вона знала його на смак. А ще вона знала Едуарда. Ось він стоїть, не може п’ять хвилин застібнути ширінку, стрибає на одній нозі і матюкається на все село. Який він красивий! Анастасія відчула, що кохатиме його до кінця життя. Які красиві в нього штани в красивому мазуті! Як красиво він матюкається!

Наступного ранку Анастасія прокинулась рано, годині о десятій. Понеділок. Треба викопати картоплю, викопати буряки, дати свині, купити татові самогону і встигнути на другий урок з етики. Етика. Це слово було незнайоме Анастасії. Вона сіла на ліжку і по-жіночому виставила груди. Треба дізнатись, що воно значить. Треба хоча б раз сходити в школу. Треба жити на повну.

— О, знову прохолоджуєшся! — гнівно сказав тато, зайшовши в хату, який не просихав з 1997 року. — Знову всю ніч члени сосала, признавайся?

— Тату, це кохання! — рішуче, не властиво віку відрубала Анастасія.

— Наплодив, мать… — глибоко зітхнув батько. — Піду бухати, кидати гній і відчувати вселенську тугу.

Анастасія підвелась з ліжка і побачила у вікно, що до неї прямує подружка Галька. У Гальки чудові червоні серги, які їй дістались від матері, а тій від бабусі, а тій — від прабабусі, яка воювала з Наполеоном і той, коли дізнався, яка вона сильна і чуттєва жінка, відібрав серги в Жозефіни і вручив їх прабабусі.

— Ой, Анастасіє, привіт, добре, що я тебе застала! — повагом сказала Галька.

— Що, в школу пора? — запитала Анастасія.

— Та у нас своя школа, — засміялась Галька. — Я тут кілька касет принесла. Німецьких.

— А ти тата не бачила?

— Бачила, — сумно сказала Галька, граючи сергами. — Помер він.

— Ясно, — сказала Анастасія і розплакалась. — Я знову сама проти всього світу.

— Так, — сказала Галька, теж розплакалась.

— Бл*ть, чому я помер, я ж тільки з’явився у цьому творі? — озвався тато і теж розплакався.

Подружки сіли на ліжко, увімкнули відеомагнітофон і почали дивитись касети. На одній кілька жіночок обслуговували одного парубка, схожого на місцевого завгоспа, Степанича, на іншій завгоспа не було, були тільки жіночки, на третій — молоді дівчата робили чоловікам те, що минулої ночі робила Анастасія Едуарду. «Може, це і є кохання?», — сумно подумала Анастасія.

Надвечір, споловши соняхи та вмивши морду свині, Анастасія та Галька йшли по вулиці імені Фелікса Дзержинського, палили «Бєломор-канал» і обговорювали ситуацію, яка склалась у сфері взаємовідносин з протилежною статтю.

— От мені Сидір подобається, — повідомила Галька, пускаючи клуби пахучого диму, від якого в’яла вишнева зав’язь. — У нього великий член і серце. Чуйний поцик, на машині, знає, що таке кохання. Він якось спитав, чи він у мене перший, на що я йому сказала: «А чи рахує небо свої зірки?»… Але в нас нічого не буде, бо я скоро вийду заміж за сина голови колгоспу, щоб займатись Коханням з яким-небудь смердючим бомжем, поки чоловік спатиме. А в тебе є хтось?

Анастасія звично відкрила рота, але враз запнулась… Говорити про Едуарда, чи ні? Так, все село знає, воно он уже стоїть біля її хати, з рушницями, коктейлями Молотова та пльотками, щоб покарати її, розбещену, але чи говорити Гальці? Вона краще неї знає, он, які в неї цицьки і серги. І вона знає, що таке кохання.

— Що робити, Галю, як жити далі?

Галька знала, що робити. Вона, перед тим, як померти, порадила звернутись до баби Мотрони, знахарки, чаклунки, вона дивиться на касетах «Малахов +», вміє лікувати гастрит вантузом. І Анастасія пішла до баби.

— Бабо, як жити? — запитала молода схвильована дівчина прямо з порога, замість «драстє». — У мене є кохання, але я не знаю, чи це кохання чи ні.

— Шо? — недочула баба.

— Питаю, бабо, як жити? — вигукнула Анастасія.

— Аааа, жито, так жито погано вродило…

Через три години баба нарешті зрозуміла, що від неї хочуть, вислухала розповідь про нічні походеньки і дала дівчині велику банку з чимось білим.

— Ні, це не сперма коня, — запевнила баба. — Це унікальний коктейль для привороту судженого тракториста. Хай вип’є це і він навіки твій.

Анастасія подякувала, схопила банку і на молодих пружних ногах вискочила з хати, поки не передумали, а баба перехрестила двері і сказала:

— Упаси Боже від такої шлюхи, тьху! Буде їй і суджений, і все інше. Ну а я піду помру, мабуть, і самогону вип’ю. Чи, може, навпаки?...

Настав вечір. Село затихло, але ніхто не спав, бо всі або пили горілку, або страждали. Анастасія чекала з банкою на Едуарда, той прийшов, як завжди, через дві години, в ризових чоботях і красивому піджаку, об який ще вчора витирали ноги.

— Ну шо, давай без прелюдій, — вніс конструктивну пропозицію Едуард, сіпаючи себе за штани.

— Може, хочете спочатку хочете випити? — тихо мовила Анастасія, підносячи банку.

— Ще б пак, хочу, я сьогодні лише п’ять літрів самогону випив! — вигукнув Едуард і приклався до банки. — Гм, дивний смак. На щось схоже, не зрозумію…

— Так смакує кохання, — радісно зітхнула Анастасія, розминаючи рота.

Раптом Едуард припинив пити, зігнувся, глипнув на банку і побіг у кущі.

— Куди ви, дядьку? Ви мене кидаєте, як і всі інші?

— Дура! — приглушено озвався з кущів Едуард. — Що ти мені дала? Це не самогон! Це — молоко з огірками!

«Молоко з огірками, — мрійливо подумала Анастасія. — Так ось ти яке, кохання».


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.03.2016 17:30  Ліна Кутарба => © 

Чоловічий цинічний погляд. Пам`ятаю, коли читала "Молоко з кров`ю" вперше, мене також вразив такий "хід конем" з самого початку, і вразив неприємно. Але на протязі всього роману головна героїня викликала співчуття. Боляче усвідомлювати, що не просто жінок, а зовсім дівчаток сприймають як хтивих розбещених тварин, які не бачать нічого окрім сумнівної чоловічої гідності. Неприпустимі речі по відношенню до дітей. Але якщо абстрагуватися від власних думок і бути об`єктивною: у пародії дійсно є вдалий гумор. "...порадила звернутись до баби Мотрони, знахарки, чаклунки, вона дивиться на касетах «Малахов +» " - навіть зараз, коли коменутю, посміхаюся. Дідько, це дуже влучно.))) І цей звичайно "— Бабо, як жити? — запитала молода схвильована дівчина прямо з порога, замість «драстє». — У мене є кохання, але я не знаю, чи це кохання чи ні.

— Шо? — недочула баба.

— Питаю, бабо, як жити? — вигукнула Анастасія." - South Park по-українському.) 

Публікації автора Арсеній Троян

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо