30.04.2017 23:51
Без обмежень
100 views
Rating 5 | 4 users
 © Ковальчук Богдан Олександрович

Ти знаєш...

Ти знаєш... Я повірив. Це - востаннє.

Стомився я від блукани́ни між світів!

Ти знаєш... Я повірив. У кохання -

В таке, коли бракує слів.


Коли ти крізь морози ладен бігти

І абсолютно байдуже, куди.

Коли ти не боїшся ані крихти

Холодної, сирої самоти!


Позаду зачерстві́лі дні і ли́ця -

Ті душі, що закуті у крицевий пут.

Тепер же моє серце знов іскри́ться, 

А тіло утрача́є під ногами ґрунт.


І не хочеться від світу більш нічого, 

Оскільки ти для мене - цілий світ.

Лиш хочеться, щоб ми знайшли дорогу, 

Що проведе нас крізь десятки літ.


Ти знаєш... Я повірив. Це - востаннє:

Стомився жити в тьмяних снах!

Ти знаєш... Я повірив. У кохання...

А якщо ні - то я залишусь...

...у своїх рядках.



Київ 29.03.2013




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.05.2017 09:06  © ... => Тетяна Ільніцька 

Так. Творчість - єдина, хто не зрадить і не піде. 

 03.05.2017 09:05  Тетяна Ільніцька => © 

Наша творчість завжди з нами... Не зрадить і не піде, хіба ми самі відмовимося від неї... 

 03.05.2017 01:57  © ... => Світлана 

Дякую за прочитання! 

 02.05.2017 21:20  Світлана => © 

А якщо ні - то я залишусь...
...у своїх рядках.
Як зрозуміти, що то кохання, а не закоханість? Чи може просто бажання про когось піклуватися?
Дякую за чудові рядки! 

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо