12.06.2017 07:16
Для дорослих (18+)18+
198 views
Rating 0 | 0 users
 © Ковальчук Богдан Олександрович

Ранок понеділка

Увага! Шкідливо для мозку!

Текст нижче є нічим іншим, як моєю відповіддю на прохання однієї людини (дослівно) "описати те, що діятиметься у голові після кількох безсонних ночей". Ми заклалися на ящик темного пива, що я не зможу це зробити. Я не спав дві доби і, здається, зміг. Читайте на свій страх і ризик!

Ранок, просочений кислими яблуками, вступає у всевладдя повагом, заганяючи пожмакані сни на останні ряди зали свідомості. Іще двадцять три з третиною секунди тому ти міг бути ким заманеться – натурницею марсіанського художника або нью-йоркським волоцюгою на ім’я Хуліо, чиї пожитки обмірюються вмістом сумки, вкраденої вчора з крамниці «Все по дев’яносто дев’ять центів»; канібалом із острова Мґхаттстебреґкх, який третій сніданок поспіль доїдає власного батька, молодшого за себе на два роки, або пілотом літака-авіаносця... А тепер ти – розпатлане, заспане страховисько, котре позіхає так широко, немов намагається проковтнути сонце і отримати поважну причину прогуляти роботу: «Доброго ранку, але зараз не ранок, а ніч, а вночі я не працюю, тож на добраніч».

Кімнатою приземним летом нарізає нічне пердіння, а за вікном перші трамваї-старожили невдоволено брязкають крихким залізяччям, готові везти тебе хоч на край світу, аби ти тільки заплатив тій огрядній жіночці в червоному (мундирі? халаті? обладунку? катрані? жилеті?) кімоно: у неї поганий настрій, вона не змогла проковтнути сонце, того заплати, будь ласка, і не змушуй її вдаватися до крайніх заходів.

Із думками про каву та підгорілу яєчню дістаєшся до унітазу, в який радісно вибльовуєш залишки здорового глузду: вдень вони тобі все рівно ні до чого. Закурюєш, читаєш етикетку на польському освіжувачі повітря, де в македонськомовній частині також містяться всі найактуальніші ранкові новини. Ти підтираєш дупу під початок сварки п’яного подружжя з горішнього поверху, а змиваєш за собою якраз тоді, як чоловік вибиває жінці праве око.

Тепер ти готовий.

Надворі сморід кислих яблук тільки посилюється. Автоматично вітаєшся з порожнім місцем, де тиждень тому ще відбувала свій термін монументальна консьєржка, звільнена тепер достроково через власну смерть. Дорогою до зупинки здибуєш зграйку безпритульних псів. Вони суголосно гавкотять у до-мінорі, вітаючись, а ти з переляку пришвидшуєш крок. Молодець, що не перечепився через збитого вантажівкою «Гаврилівських курчат» голуба, інакше залишив би без сніданку бойовий підрозділ зелених мух (або ж навпаки у декілька разів збільшив би кількість пропонованих страв: усе залежить від того, чи вдало ти гепнешся на асфальт).

Аж ось і маршрутка. Заходиш у салон, зиркаєш жовтими очима в пошуках місця, аж раптом дістаєш добрячого копняка просто під дих.

– Ти зрадив трамваї, клятий виродку! Ти не заплатив жінці в червоному кімоно! – гнівиться водій. Він поставив фургон на автопілот, щоби мати можливість дати тобі заслужених чортів, не збиваючись із робочого графіку. – Тепер я повезу тебе не на роботу, а до плахи, де наш кат четвертого розряду Міх Міхич під бравурне голосіння хору кондукторів «Дюймовочка» нарешті відітне твою гидку довбешку!

Коришся, бо як інакше? Сидиш на підлозі по-турецьки, ковтаєш кров, перемішану зі шмарклями, плачеш, читаєш завбачливо присобачену на рівні очисьок вивіску з правилами пожежної безпеки, яка на перевірку виявляється чи не стовідсотковим плагіатом із етикетки польського освіжувача, а водій тим часом хропе на задніх сидіннях.

Маршрутка виїжджає за місто і несеться трасою на північний захід зі швидкістю вісім десятих числа Маха.

Десь на третю добру дороги переляк минає, а на п’яту приходить роздратування. Коли вже ви доїдете до тієї катівні?!

За вікнами саме височіє мудра постать Еяф’ятлайокютля. Вона пихкає у помаранчеве небо сивим димом, а потім голосно кахикає, спльовуючи мокротиння: куріння вбиває. Та ти настільки розгніваний, що навіть не маєш на думці запропонувати вулканові перейти на чай із молоком. Здійнявшись на рівні, простуєш будити водія.

– Агов, шановний, а далеко до цих ваших Міх Міхича з «Дюймовочкою»? Я, щиро кажучи, порядно задовбався.

А то, виявляється, зовсім не водій! Просто хтось із попередніх пасажирів забув на сидінні надувного клоуна з великими синіми зубами, а хропіння – це просто рохкання кілограма свіжого сальця, запакованого у газету «Вечірній Сідней».

Автопілот тим часом напився настільки, що просто не може продовжувати їхати. Маршрутка вмліває посеред Сахари, двері відчиняються. Просто перед виходом уже років триста на тебе чекає тітка в червоному кімоно. Її занесло піском, очі повилазили з орбіт, губи перетворилися на криваві виразки, та вона радісно всміхається в усі свої сорок вісім золотих зубів. Тітка простягає тобі квиточка й мовить: «Дякую, що справно платиш за проїзд, синку».

Розпечене сонце роззявляє рота, намагаючись проковтнути і тітку, і маршрутку з п’яним автопілотом, і тебе. Це буде залізна відмазка: «Доброго ранку! Я з’їло останнього кондуктора в Сахарі. Кондукторів немає – отже, я закінчую робочий день».

Тільки тоді настає ніч і приходять сни.

Київ 12.06.2017




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.06.2017 14:52  © ... => Панін Олександр Миколайович 

За великим рахунком, будь-який епізод можна перетворити на оповідання. Ви праві! Матиму цей текст напохваті, якщо мені раптово забракне сюжетів. Гарна ідея! 

 12.06.2017 14:44  Панін Олександр Мико... => © 

Та ні, цікаво. Безліч сюжетів. 

 12.06.2017 14:42  © ... => Саня Малаш 

Пивасик із кабанчиком? "Астерік і Обелікс" згадуються... 

 12.06.2017 14:42  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Зате я виграв пиво. Дякую за увагу, хоча, як на мене, для цього твору вона була зайвою)) 

 12.06.2017 14:35  Панін Олександр Мико... => © 

Справжній сюр. 

 12.06.2017 14:27  Саня Малаш => © 

Слабак цей головний герой. Дві доби – і вже бачить у транспорті живого кабанчика. Ні-і, такого треба терміново реанімувати пивасиком. Кабанчика теж можна прикріпити! 

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо