Знаєте, Романе, перше, що трапилося зі мною, як із читачем, це - когнітивний дисонанс. Картинка така мі-мі-мішна і такий потік свідомості під нею... Розумію, що це був умисний засіб візуального контрасту, який мав справити ефект. Так і сталося. Зазвичай така експресія накриває поетів або ранньою весною, або якщо вони закохуються))) Можливо, існує ще третій "осінньо-депресивний" варіант. Будемо спостерігати)))))) P. S. Усе ж таки версія сублімації тут "на поверхні", так би мовити...
баба яга проти... вірш нічого б не втратив без матів. я не категорична противниця використання матів, але в даному випадку вони - не необхідність, а норочито-визиваючий тренд... звиняйте, якщо що)) я ж любя)))