Знаєте, Романе, таке "переміщення" термінів - річ звична. Літературознавство теж досить часто "краде" терміни соціології чи лінгвістики, наповнюючи їх власним сенсом. (Раджу Вам подивитися на роботи Маршалла Маклуена, хоча б на першу - «Механічна наречена: Фольклор індустріальної людини» (1951) - це просто пісня пісень, це все пояснює у масовій культурі і літературі, і це приклад того, як літературознавтво "вкрало" терміни суміжних гуманітарних і не лише дисциплін - соціології, економіки, журналістики):
Як на мене, психоаналіз Фройда дуже спрощує розмову про літературний твір, бо все можна пояснити діяльністю Підсвідомого, набутими комплексами, тощо. А мистецтво річ значно глибша. Мені, як прихильниці структуралізму, більш дотиковою до літератури видається теорія архетипів Юнга. Тут усе зрозуміло. Існує матриця архетипів, яка не пояснює, звісно, усе в художньому творі, але "підкреслює" структуру.
Але у випадку з Вашим твором, мені накладається саме сублімація як витіснення того, що Вам заважає в повсякденному житті. Можливо, "заважає" не зовсім точне слово, але воно дійсно схоже на занозу. Більш детально розпишу в приват, якщо цікаво. Психоаналіз - це як ворожіння на картах, воно не передбачає інших учасників))
ну, нині це слово застосовують для різних ситуацій, не тільки для того щоб показати куди перенаправити енергію лібідо. нині його використовують в різних значеннях, коли ситуація стосується перенаправлення будь-яких "психо-фізіологічних" енергій (коли можна так висловитися) при неможливості реалізовувати свої бажання. ;) у колишніх алкоголіків сублімація часто проявляється як вміння організовувати застілля і керувати ним, трудоголіки, досягши кар`єрних висот, нерозтрачену енергію можуть трансформувати в тиранію над підлеглими чи навпаки реалізовуватися в якихось незвичних для них проектах. Енергій багато в людині, і сублімують їх всі по різному. Просто Фрейд найвлучніше і найпростіше висловився, пояснив про цей процес, ще й розмові про цікаву всім тему. ;)
Сублімація, вона завжди одна, ще відтоді, як Фройд спостеріг: перехід енергії Лібідо у творчість (рідше - у соціальну діяльність). Це ж перше правило Мистецтва Поетичного)))))
ого! чесно: тут не було нічого зумисного - це просто реальна подорож в майже останній маршрутці, і реально почався дощ, який мені став знаком, що літо - всьо (хоча сьогодні знову тепло і ці залишки літа нас тут в Зп-місті будуть тішити десь до середини листопаду). І настрій після робочого дня був не дуже. Так співпало. А сублімація чого саме, коли не секрет? ;)
Знаєте, Романе, перше, що трапилося зі мною, як із читачем, це - когнітивний дисонанс. Картинка така мі-мі-мішна і такий потік свідомості під нею... Розумію, що це був умисний засіб візуального контрасту, який мав справити ефект. Так і сталося. Зазвичай така експресія накриває поетів або ранньою весною, або якщо вони закохуються))) Можливо, існує ще третій "осінньо-депресивний" варіант. Будемо спостерігати)))))) P. S. Усе ж таки версія сублімації тут "на поверхні", так би мовити...
це все не те - це вже було! ви не розумієте тонкої душевної організації поета: воно з мене так само виперло. "буянить" - от що воно таке: те що напилося і буянить? так його просто спинити - правильна подача в лоба спиняє будь кого, хто буяне. А дощ - це стихія, нестримна стихія, його не спинити, він сам коли треба йому спиниться.
Бушує? ну що то за означення. Ну "бушує", ну "побушує" і перестане - колись енергія вичерпається і все спиниться. Тому тут треба більш експресивне слово. дайте мені краще - я заміню!
А оце банальне "нащо" - воно з кожній другій строфі зустрічається. буквально - ШТАМП! Ви що, хочете, щоб мене люди прозвали графоманом, який використовує штампи і нездатний вигадИти щось краще? тю.
на що замінили, якщо не секрет? я просто намагався підібрати біл милозвучні слова, але - не зміг, емоційність зашкалила і пробила всі правила гарного тону :))))
))) то художника! поета спробуй зачепи - одгавкається так, що мало не покажеться!))))) нє, вірш - класний... я для себе всі мати замінила - чудовий вірш!)
Ні, це просто грусна історія про зненацька заскочених осінню людей у маршрутці. А абідєть паета - це в нас кожен може: я тоже окремих матюкаю - нічого, живі... :)))))
баба яга проти... вірш нічого б не втратив без матів. я не категорична противниця використання матів, але в даному випадку вони - не необхідність, а норочито-визиваючий тренд... звиняйте, якщо що)) я ж любя)))
18+ (як завжди, в принципі) 
