10.01.2018 18:39
for all
81 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Вікторія Куценко

Не тримай...

Я знала тебе краще, ніж вона.

Звісно, зараз ти в це не віриш. 

Ти ж від неї зараз млієш!

Вона-моя тезка. Випадковість?

Не думаю. Не бійся.

Скоро й вона тебе згубить. 

Будь з нею. Тобі ж так комфортно.

Та думки ж не про неї. Погодься!

Вже вкотре… Дивно.

Я ж твої принципи всі ламала.

Ти вибачався щоразу.

"За що?"- я питала.

"За те, що характерний. Егоїст."

Згодна, характер в тебе - дрімучий ліс. 

Кохання моє – то був ліхтар. 

Що розганяв твоїх примар. 

А пам`ятаєш той дощ? 

І як заглух мотор. 

Ти був тоді надто злий. Наче тореадор. 

Тільки замість кориди – наша любов. 

Я знала тебе краще. 

Але ти все рівно пішов…


Вікторія Куценко цікавиться

  • Вікторія КуценкоМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Публікації: Вікторія Куценко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.01.2018 16:50  © ... => Тетяна Ільніцька 

Ой,що правда-то правда.На власному досвіді пересвідчилась,що душевні рани таки "гояться" новими враженнями,заняттями та концентрацією уваги на щось інше,крім нав"язливих думок.Ті події,які ще півроку тому викликали в мене купу емоцій зараз майже не згадуються.Так що час лікує.Хоча інколи ці рани кровоточать спогадами,які коли-не-коли та й пролетять у голові...
І Вам також успіху і лише позитивних вражень від життя!!! 

 11.01.2018 09:21  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже особистий і болючій твір. Іноді ми не можемо зрозуміти, чому в нашому житті буває так чи так. До гикавки банальна і заїжджена фраза, але вона діє: "Що нас не ламає, те робить нас сильнішими, витривалішими, упевненішими". Біль це не притуплює, але дає сили подивитися в майбутнє, а там... на кожного з нас чекає так багато цікавого))))
Зичу Вам успіху!