 |
| 75 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 3 users | ||||
Не тримай...
Я знала тебе краще, ніж вона.
Звісно, зараз ти в це не віриш.
Ти ж від неї зараз млієш!
Вона-моя тезка. Випадковість?
Не думаю. Не бійся.
Скоро й вона тебе згубить.
Будь з нею. Тобі ж так комфортно.
Та думки ж не про неї. Погодься!
Вже вкотре… Дивно.
Я ж твої принципи всі ламала.
Ти вибачався щоразу.
"За що?"- я питала.
"За те, що характерний. Егоїст."
Згодна, характер в тебе - дрімучий ліс.
Кохання моє – то був ліхтар.
Що розганяв твоїх примар.
А пам`ятаєш той дощ?
І як заглух мотор.
Ти був тоді надто злий. Наче тореадор.
Тільки замість кориди – наша любов.
Я знала тебе краще.
Але ти все рівно пішов…
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Незви / Любовний вірш | Вікторія Куценко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Не така, як інші... / Любовний вірш | Вікторія Куценко».
