26.03.2018 20:26
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 1 users
 © Артюх Леся Вікторівна

Мавці

Жила, живе і вічно жити буде, 

Бо в серці має те, що не вмирає.

Сезони змінюються і проходять люди

Вона – зимою тільки засинає.


Той сміх лунає дзвінко-двінко.

Дерева шепчуться, трава співає :

- «Розказуй, прокричи нам дівко, 

Про того, хто відкрив ворота раю!»


Ніхто нічим нікого не тримає

Живе лиш миттю, що дала природа.

Хай річка бавить, вітер обіймає, 

Життя – уже найкраща нагорода.


А люди? Люди - скрізь однакі:

Рубають, ріжуть по душі і тілу, 

Силою назвали слабкість, 

Щоб виправдати серце скрижаніле.


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Артюх Леся Вікторівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо