25.04.2018 21:03

136 views

Киянин

Аттилі Могильному

Колись тебе не стане, а тоді

так само квітнем квітнутимуть вишні,

вода дощів, зібравшись на узвишшях,

збігатиме на бляклі пустирі.

(у пошуках міської тиші.)

Тут сонце миготливе не одне

сховається ген за дахи Подолу.

Примхлива ніч пригорнеться до долу —

на ранок світить сонце молоде.

(так — день у день, за колом — коло.)

І чутимуть містяни бій дзвіниць —

Подзвін грайливий розриває простір.

Прокинься, місто! Пробудися з млості

і усміхайся баням горілиць!

(то буде десь, либонь, по шостій...)

Колись тебе не стало, а тепер

обійми розгорнув одвічний Київ.

І все таке, як ти для нас намріяв:

слов`янське сонце водами несе

Дніпро примхливий, неспокійний.

Київ 25.04.18

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Депо / Верлібр | Ковальчук Богдан Олександрович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Пусти мене (Верлібр) / Верлібр | Ковальчук Богдан Олександрович».

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

19.05.2018 13:08 Тадм => ©
Вас цікаво читати! Дякую за втіху!

26.04.2018 09:51 © ... => Тетяна Ільніцька
Аттила вчить знаходити маленькі сюжети у цьому великому місті. Читаючи його, не можна не покохати Київ. Це місто вимагає, щоби я вмів ставитися до нього правильно, от я і вчуся. Дякую!

26.04.2018 09:21 Тетяна Ільніцька => ©
Богдане, ура! Нарешті ода Києву, ще й така класнюча)))) Це те, чого я давно чекала від Вас))) Чую на роботі дзвони Михайлівського і мелодії годинника на Ляльковому - усе так, як Ви й описали!

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Обговорення

Мене звати:

Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора