Крехівський монастир

Повертаюсь Додому.Нехай ненадовго.

Хай незручний вокзал.Невідома дорога.

Рідні стіни біліють- молитвами кличуть.

На іконах - Марія й Святий Миколай.

І я дякую Богу за створений Рай,  

До якого потрапити прагнемо вічно.

Білі стіни світяться вдалині-

Моляться там ангели день і ніч.

І пісень - невичерпних Богухвал-

Чути аж за гір наших перевал.

І мій Ангел, видимий захисник, 

Душу вів до неба святих музик, 

І у стіни рідного монастиря, 

Де Святої Матері є Зоря:

І перед іконою я стою.

І небесну Матінку я молю:

"Даром найціннішим нагороди.

До мети найбільшої доведи."

Пісня- де початок є, де кінець?-.

І підходить в храмі святий Старець.

Розмовляє - ніби мене чекав:

-Повернулась, доню, до рідних лав?

Сльози не покрапали - полилИсь:

-Я вже була, Вчителю, тут колись.

Я вже чула ангелів голоси.

Я так часто падала...- Як усі, -

Усміхнувсь, погладивши по плечу.-

Зазвичай із іншими я мовчу.

Але... Він у сні мене попросив:

"Скажеш Моїй доні, що я простив.

Не таке прощав уже.Й не таким."-

І піднявсь Спаситель у сні моїм, -

Завершив розмову свою Старець.

Голос безголосий поміж сердець.

Серденько наповнилось співом.Спів

Стоголоссям ангелів по землі

Розлітався - й ширився за краї:

Й припинялись війни по всій землі.

...Знову не хотілося йти з цих стін.

Зник Старець. У келії? Був хоч він?

Чи то Миколай Святий із ікон?

А чи, може, снивсь мені дивний сон

Наяву? У спокої молитов

Я знайшла найбільшую з всіх Любов.

Ангел- хоронитель мій у тиші

Теж втішався спокоєм від Душі.