Крехівський монастир
Повертаюсь Додому.Нехай ненадовго.
Хай незручний вокзал.Невідома дорога.
Рідні стіни біліють- молитвами кличуть.
На іконах - Марія й Святий Миколай.
І я дякую Богу за створений Рай,
До якого потрапити прагнемо вічно.
Білі стіни світяться вдалині-
Моляться там ангели день і ніч.
І пісень - невичерпних Богухвал-
Чути аж за гір наших перевал.
І мій Ангел, видимий захисник,
Душу вів до неба святих музик,
І у стіни рідного монастиря,
Де Святої Матері є Зоря:
І перед іконою я стою.
І небесну Матінку я молю:
"Даром найціннішим нагороди.
До мети найбільшої доведи."
Пісня- де початок є, де кінець?-.
І підходить в храмі святий Старець.
Розмовляє - ніби мене чекав:
-Повернулась, доню, до рідних лав?
Сльози не покрапали - полилИсь:
-Я вже була, Вчителю, тут колись.
Я вже чула ангелів голоси.
Я так часто падала...- Як усі, -
Усміхнувсь, погладивши по плечу.-
Зазвичай із іншими я мовчу.
Але... Він у сні мене попросив:
"Скажеш Моїй доні, що я простив.
Не таке прощав уже.Й не таким."-
І піднявсь Спаситель у сні моїм, -
Завершив розмову свою Старець.
Голос безголосий поміж сердець.
Серденько наповнилось співом.Спів
Стоголоссям ангелів по землі
Розлітався - й ширився за краї:
Й припинялись війни по всій землі.
...Знову не хотілося йти з цих стін.
Зник Старець. У келії? Був хоч він?
Чи то Миколай Святий із ікон?
А чи, може, снивсь мені дивний сон
Наяву? У спокої молитов
Я знайшла найбільшую з всіх Любов.
Ангел- хоронитель мій у тиші
Теж втішався спокоєм від Душі.