Щастя?!
Ми, як християни, маємо бути гідними нащадками Сина Божого.То й щастя у нас теж особливе. А чи кожен з нас вміє бути щасливим у Христі?
Життя Марії є відповіддю для нас на питання про те, чи має наше життя на Землі бути нескінченно щасливим? Як, зрештою, і про саме відчуття щастя.
"Коли я щасливий, як людина?"- на це запитання в кожного своя відповідь. І все, звісно, залежить від того, які ціннісні орієнтири у кожної людини: сім`я, діти, здоров`я, кар`єра, гроші... У кожного своє. І, як правило, завжди чогось недовистачає.Ті ж, хто зробив перші кроки назустріч Богу, вміють зупинити хаос сучасного світу, швидкоплинність буднів, розгледіти підміну цінностей, щоб, добре обміркувавши все, з усмішкою на устах в подяці повторювати, не втомлюючись, Богу:"Дякую за все, що в мене є."
Читаючи Святе Письмо, Псалтир, Житія Святих, думаючий християнин помітить, що справжні улюбленці Божі проходили нелегкий шлях навернення Душі до Господа, не нарікаючи, а дякуючи за всі труднощі, завдяки яким душа очищувалася.
Наша улюблена Заступниця, Матінка Божа, з Великою Любов`ю та Покорою від першого дня погоджується з Волею Божою, з вдячністю приймаючи не лише радісні моменти материнства, а й мовчки погоджуючись на Виконання Ісусом Волі Отця Небесного, навчаючи нас справедливої Покори та Довіри Божому Задуму стосовно нас .
Ми маємо бути щасливими, сцілюючись від гріхів, наближачись до Господа, довіряючи Йому повністю.Бачачи кожну спокусу, яка має місце у нашому житті, як чергову ситуацію.І перше, що ми маємо зробити, - це опанувати власні емоції, гординю, думки типу:"А чому я маю "бути розумнішим", коли він/ вона/ вони не чинить/не чинять так"- ця поверхова видимість "несправедливості " є лише свідченням того, що стосунки з Богом кожного з нас є особливими, що все в нашому житті залежить водночас лише від самих нас і в такій же мірі від близьких нам людей( Наприклад, якщо в нашому оточенні є людина, яка прагне Господа, живе згідно Його Волі, то молитви такої людини за нас можуть змінити наші життя - Господь і нас намагатиметься зцілювати. І навпаки, людина в полоні гордині, яка щастрягла на певному етапі реанімації душі, шкодить не лише собі, а й людям, за яких, згідно з Божим задумом, вона повинна була молитись. Часто буває так, що Господь на цю місію вибирає іншу людину, яка, в свою чергу, молитовно допомагатиме першій.
Так ось, справжня Любов - це не емоція.І позитивні, і негативні емоції заважають нам приймати правильне рішення.
Як казав один з отців-василіан, своєму ближньому ми можемо допомогти майже всім, але порятунок власної душі- це справа кожного особисто. Божа Любов дає нам, Його Дітям привілей на ПОБУДОВУ ВЛАСНИХ НЕПОВТОРНИХ СТОСУНКІВ З БОГОМ.Це ще одне свідчення Його Могутності.
Найбільше щастя для моєї Душі - це ЩАСТЯ БУТИ ПРОЩЕНОЮ, найбільший дар - вміти в розумінні прощати іншим( а не "дарувати" прощення).
Дякую, Боже, що дозволяєш іти до Тебе.Дякую за смуток і радість кожного дня.Не дай мені віддалитися від Тебе. Даруй мені розуміння Твоєї Волі стосовно мене та сил і розуму житт згідно з Твоїм Планом.
Дякую за все, Отче наш.
P.S. Господи, величає Душа моя Тебе.Бо Ти все сотворив досконало.
