22.06.2018 13:08
Без обмежень
40 views
Rating 5 | 3 users
 © Гречин Юрий

Парасолька

Полоще за вікном холодна злива, 


Німих "хрущовок" миючи тіла.

Погода березнева - вередлива, 

Та все ж потроху місто ожива.


На сіро-каламутному пейзажі, 

Ні-ні, та й стрцнеш кольорових плям, 

Серед масовки раптом персонажі, 

Несамовито крикнуть: - Вуа-ля!


Ну ось і тут: ніщо не віщувало, 

Напівпусті провулки і гурти.

Рідке авто пройде не спішно валом, 

Дощ всіх позаганяє у хати.


Все тихо та буденно, невиразно, 

Аж раптом, скрип незмащених петель.

З усмішкою, життю, не без сарказму, 

Мчить парасолька, наче журавель.


І під своі на спицях руки-крила, 

Сховає від дощу мале дівча.

Що, сміючись, калюжами ходила.

Веселу пісню тихо щебеча.


А дощ топив веселощі дівочі, 

За безліччю краплинках-бульбашках.

Грозою зляканих дітей у вікнах очі, 

Дивились заздрісно за нею з-під тишка.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.07.2018 13:07  Тадм => © 

атмосферний вірш. сподобався 

 29.06.2018 15:44  Тетяна Чорновіл => © 

Ваш дощовий вірш чудовий! Вийшла дуже яскрава поезія про сіро-каламутний пейзаж. 

Публікації автора Гречин Юрий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо