Не ЗА ЩО, а ДЛЯ ЧОГО?

Я люблю любов.Вона така різна.

Стукає маленьким пальчиком

У оченята твого серця

І навіть не запитує, 

Чи не болить.

Я радітиму, коли ти підеш.

Коли від тебе не залишиться нічого, 

Окрім теплих спогадів....

Я вдивлятимусь в глибину свого серця -

І буду бачити там тебе.

Такого хвацького і задерикуватого, 

Врівноваженого і впевненого...

Який вчить залишашати думки холодними.

Та як це зробити із серцем гарячим?!

І мить, яка ніколи не повернеться.

Про яку ніхто не дізнається...

За яку буде трохи ніяково, 

Бо вона - ніщо перед вічністю.

І я дякуватиму Богу за урок.

І за те, що він був поданий саме тобою.

І згадаю з десяток так схожих на тебе непройдених уроків.

Коли ти це читатимеш, 

Ставши в мене за плечима.

Я в першу мить затримаю подих від хвилювання.

Та зрештою опаную собою.

Та холодним голосом, 

Не видаючи вічність емоцій, 

Скажу, що все вже в минулому...

І стосується тільки мене.

Ти - моя точка доступу

До цього уроку, дана Богом.

Рівень нарешті пройдено.

Сенкю вері матч!Данке!Дзєнькі!Спасібо!Дякую!