Не ЗА ЩО, а ДЛЯ ЧОГО?
Я люблю любов.Вона така різна.
Стукає маленьким пальчиком
У оченята твого серця
І навіть не запитує,
Чи не болить.
Я радітиму, коли ти підеш.
Коли від тебе не залишиться нічого,
Окрім теплих спогадів....
Я вдивлятимусь в глибину свого серця -
І буду бачити там тебе.
Такого хвацького і задерикуватого,
Врівноваженого і впевненого...
Який вчить залишашати думки холодними.
Та як це зробити із серцем гарячим?!
І мить, яка ніколи не повернеться.
Про яку ніхто не дізнається...
За яку буде трохи ніяково,
Бо вона - ніщо перед вічністю.
І я дякуватиму Богу за урок.
І за те, що він був поданий саме тобою.
І згадаю з десяток так схожих на тебе непройдених уроків.
Коли ти це читатимеш,
Ставши в мене за плечима.
Я в першу мить затримаю подих від хвилювання.
Та зрештою опаную собою.
Та холодним голосом,
Не видаючи вічність емоцій,
Скажу, що все вже в минулому...
І стосується тільки мене.
Ти - моя точка доступу
До цього уроку, дана Богом.
Рівень нарешті пройдено.
Сенкю вері матч!Данке!Дзєнькі!Спасібо!Дякую!