29.06.2018 22:21
18+
12 views
rating - | no users
 © Світлана Нестерівська

Любов

Скосичується в пору світанкову.. 

Минає сном у щосьприбулім світі.

Я знаю, ангели хотять любові.

А люди вміють дарувати квіти.

Тебе побачу. Трохи стрепенешся.

Закриєш очі і ввімкнеш гітару.

Я бачу небо у твоєму серці.

Я знаю, ти про мене думав зараз.


Та в небі - Бог. Він в мене важливіший.

Притулюся щокою до серденька.

І люди знають, які пишуть вірші.

І серце пробивається в обценьках.


Світлана Нестерівська цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора