Маріє, благослови
Вирушаю в дорогу.Пустелею.
У дощі не сміються ангели.
Тільки сонце шляхи застелює.
Випробовує, щоби падали...
Стільки часу пройшло. І римами
Я століття понавигадую.
Боже, дай буть очам цим зримими.
Піднімаючися, не падаю,
І проходжу я піки моднії.
І сміюся над тими піками.
Боже, дай всім прийти сьогодні вже
В твоє серце за доброліками.
Вирушаю. І небо тішиться.
День минає у славі. Славнії
Ходять люди. Й мені не віриться,
Що ці люди ... такі лукавії.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ангели плачуть / Вірш | Світлана Нестерівська 18+». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сині очі дівчинки (Зустріч з майбутнім) / Вірш | Світлана Нестерівська 18+».