12.08.2018 13:31
18+
186 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Світлана Нестерівська

Моє літо

Слова складались у речення.

Листки зелені - в літо.

Хтось ждав на моє повернення.

А хтось так й не зміг любити....

Цього прекрасного літа ніколи ніхто не повторить.

Далі золоті сюжети йому помальовані в чорне.

Я більше не люблю гори. І зовсім не хочу на море.

Я своє зустріла Небо, яке мене тут пригорне.

Такого Неба, Господи, 

Нікому ще не дано.

Я маю у серці спогади

Про наше з Тобов кіно, 

Яке я назвала "Прощею"-

Його зрозумів лиш Ти.

Я марила, Боже, дощиком.

А Ти помагав іти, 

За руку мене тримаючи, 

Вкладаючи до машин

Якісь там валки та гаєчки.

Ти, Боже, - мій Друг Один.

Дай бачить Тебе у кожному.

Хай Очі Твої Святі

Засвітяться в інших вогником.

Дай далі з Тобою йти.

Не можу зрівняти з людиною

Твою Пресвяту Любов.

І смуток за Україною

У прагнення перейшов-

Змиритись з Твоєю Волею.

Навчитися щось таке, 

Чого не змогли б ніколи ми.

І літо Твоє терпке.

І люди навкруг інакшії.

Я, Господи, так молю.

Дай серденьку не заплакати

В питаннячку:"Чом` люблю?"

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 12 | Знайдено: 68
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: All is possible...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись