21.01.2019 21:30
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 2 users
 © Роман-Мтт

Серце посеред степу

Своє серце я покладу посеред степу, навесні. Нехай закальцінується, і проросте крізь нього деревій. Воно розширюватиметься від тепла, а від морозу – стискатиметься. Вранці воно питиме росу, а ввечері – повітря. Воно закоптиться у димі і вогню пожежі степової в серпні, а восени розквітне, розкриється, й крізь нього полиється Дніпро. Воно перекачає мільйон, мільярд чи сто мільярдів кубів води й намулу: коли літо, тепло – клапан працюватиме на впуск, коли мороз – він стиснеться, вода перетече у іншу камеру і заповнить всі шпарини між м’язами, а навесні – відкриються всі шлюзи – вода полине геть, звільняючи об’єм для чергового циклу.


Серед лісу поховаю свої сни, узимку, під старим пнем з мурашником й гадюкою, що сплять. Нехай крізь них грибниця просочиться, оплутає нитками невагомими, у себе всотуватиме плоди з тих снів всю зиму, притрушуватиме їх позиченим в бактерій цукром і перетворюватиме на смачні цукати. А навесні цукатами грибниця годуватиме своє насіння – спори, які дозріють і будуть підхоплені вітрами, й рознесені, як сніг, що падає уперше степом. Вони потраплять випадково на моє серце, яке повільно й тихо серед рівнин в цей час качатиме із півночі на південь кров. Ті спори проростуть крізь м`язи і стануть нервами, які світитимуть червоним світлом. Це буде надхимерно виглядати і вночі, і вдень.


Я свої мрії і думки закину в темний яр – нехай гниють без світла, свіжого повітря, під куплю гілок і листя, яке наносять дощі і бурі. Сюди дістанеться грибниця своїми мацаками, щоб пити ті думки і годувати сни, що родять смачні цукати і під мурашником закопані у лісі, з якого вітром спори віднесе у степ, де б`ється моє серце, через яке тече Дніпро. Його ритмічні хвилі червоні паростки нервової системи лоскочуть, заспокоюють її, нормалізують тиск світла на поверхні серця, охолоджують судини, стінки яких реплять під впливом моїх ілюзій. Це сяйво буде видно навіть з космосу, якщо безхмарним буде небо.


Свої очі закину у високі гори – там ближче видно хмари: небо – то мапа, на якій відбиті точки зборки, прокладені маршрути подій, що зібрані в масиви, і оновлюється постійно розклад доленосних рішень, з підказками на завтра, як залишатися живим серед каміння й сухостою. І звідти видно степ, в якому червоною пульсуючою крапкою позначено мене. І нитку синю річки видно, що розриває червону грудку м`язів, які повинні качати її повільно, повсякчасно, нескінченно.


Я боюся лише одного: що воно зірветься із тої павутинки, не витримає, що я даремно колись його поклав на землю посеред степу…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дивний Лютий / Історія | роман-мтт». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сійся-родися? У січні навіщо? / Народний вірш | роман-мтт».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.01.2019 01:37  © ... => Каранда Галина 

Та ні. Час минає - мрії стають виваженішими, найголовніші лишаються, а мілкі відпадають, відлущуються самі. 

 22.01.2019 21:32  Каранда Галина => © 

Після перших згноєних всі інші вже недомрії... 

 22.01.2019 21:28  © ... => Каранда Галина 

Нічого, нові будуть. 

 22.01.2019 21:17  Каранда Галина => © 

Мрії шкода найбільше. 

 22.01.2019 16:44  Леонід Пекар => © 

Воно того варто! )) 

 22.01.2019 14:51  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вітаю! Дякую!

Зомбі - там обговорювати нічого, екшен звичайний і не самий якісний і трохи передбачень. Зараз дивлюся на них - все треба було інакше писати, 70% точно :)

Але цікаво все одно: що казали/обговорювали, що зачіпило, а що так - полова?

А ця мініатюра не про альтруїзм. Це про страх бути незатребуваним. :( 

 22.01.2019 14:47  © ... => Леонід Пекар 

Дякую! Насправді три дні оці чотири абзаци мучав :) 

 22.01.2019 12:18  Леонід Пекар => © 

Читав би і читав... ))
Оскільки це "проба пера" дозволю маленьку репліку.
Коли іде мова про клапани і точки зборки, чекаєш що все буде в такому стилі, але далі кулінарія і анатомія. Хай би там "серце-насос" і "грибниці-аксони", але стільки міжгалузевого переплетіння.
Але це просто перший післясмак - просинаються синапси і вимагають ще. 

 22.01.2019 09:54  Тетяна Ільніцька => © 

Класно, Романе! От зачепили таким щедрим альтруїзмом! Нічого Вам для рідної Неньки-України не шкода! Чудові дарунки до Дня Соборності!
ПС: Ми вже із студентами обговорили "Зомбі-Україну". Далі будуть комікси ;) 

Публікації автора Роман-Мтт

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо