24.01.2019 19:20

для всіх

164

3 | 3

 © Шепітко Олександр

Хочу в ліс

Мені б граблі, або хоча б сокиру, 

Підперезатися шнурком, і в ліс!

Щоб мухомор в траві всміхався щиро, 

А я йому граблями шапку зніс.

Мені б косу - порозчищати хащі, 

І пилку-дружбу - назбирать грибів...

Чого смієшся - думаєш, пропащий?

Нормальний я - лиш трохи зголоднів.

От вип`ю кисляку спітнілий глечик, 

Окраєць хліба з`їм (а може й два), 

Сальця, цибулі, борщику із печі -

Й нехай без мене ліс відпочива.

Якщо ж колись прокинеться бажання

Пройтись по ньому, сам не зна чому, 

Наб`ю знов шлунок із самого рання

І потім знов подушку обійму.

Так, я сто років не ходив до гаю.

Там, кажуть, гарно, там душа літа...

Коли поїм - сну тіло вимагає, 

Голодним бо прогулянка не та.

То ж сидимо ми вдвох - я й телевізор.

Шумлять дерева, чути пташок спів, 

Хтось на галявину крізь хащі лізе, 

Й так натурально, що мій лоб спітнів...

Мені б граблі, сокиру, або косу...

Стій! Не продовжуй. Зрозуміло всім -

Знов шлунок-ненажера їсти просить...

От як, скажіть, до лісу йти з таким?..

м. Дніпро, 7 вересня 2017 року