03.03.2019 14:18
Без обмежень
50 views
Rating 5 | 1 users
 © Вікторія Куценко

Щасливі за часом не слідкують...

Стас їхав додому з тренування. Автобус був повний, телефон сідав, але Стас обіцяв надіслати повідомлення Лізі, коли їхатиме додому. Але як тільки хлопець зайшов у діалог з нею, телефон зрадницько вимкнувся, написавши перед цим на екрані Samsung. 

—От чорт!Чому саме зараз?Тепер вона буде знову влаштовувати мені сцену ревнощів і претензій!-говорив Стас пошепки сам з собою.

—Юначе, у вас щось сталось?-поцікавився чоловік, що стояв поруч і помітив розпач на його обличчі.

—Ні, дякую, -усміхнувся Стас, —все добре. Справді.

Ділитись переживаннями зовсім не хотілось. Тим паче з незнайомцем.

Чоловік лише по-батьківськи промовив:

—Ох, ця молодь…-і вийшов на зупинці.

Звісно, можна було попросити телефон в когось з перехожих. Але в Стаса вже був досвід такого вчинку. Коли минулого разу він зателефонував їй з чужого номеру, вона відразу ж кинула трубку зі словами:

—Ти вже з номерів коханок почав дзвонити?! Взагалі сором втратив?

Так що наступати ще раз на одні і ті ж самі граблі, як то кажуть, не хотілось.

Стас вийшов на своїй зупинці і попрямував до дому, де жила Ліза. Чомусь підйматись до неї не хотілось, тому просто сів на лавку на дитячому майданчику. В голові був мільйон думок…

Стас і Ліза зустрічались майже рік. Вона- найкраща учениця гімназії, випускниця, суміш краси, розуму та фігури, як часто казали про неї вчителі. Він- медаліст, спортсмен, обꞌєкт зітхань всих дівчат району, але до втрати пульсу вірний їй- Лізі... Здавалося б, ідеальна пара. Але люди часто бачать лише обгортку, а не наповнення. А основним наповненням їхніх стосунків були ревнощі та недовіра Лізи, з якими Стас вже просто втомився боротись.

Хлопець натиснув на дзвінок квартири. Раз. Вдруге. Втретє. За четвертим разом Ліза нарешті відчинила. І відразу з порога почала свій монолог незадоволення:

—Чому так довго?

—Ні привіт ні до побачення, -Стас намагався бути максимально спокійним, —ти ж знаєш, що мій баскетбол завжди закінчується о восьмій.

—Ох, -цокнула дівчина язиком, —знову ти виправдовуєшся. І я повинна чомусь тобі вірити.Заходь вже.

Вона сиділи на кухні, Ліза пила каву і гортала стрічку Instagram. 

—Може ти запитаєш, чи я голодний? В телефоні можеш і пізніше посидіти!- в Стаса вривався терпець.

Ліза повільно підняла голову і проказала стервозним тоном:

—Хай тебе годують ті, в кого ти затримуєшся.-і продовжила гортати стрічку новин.

Після цих слів Стас просто не витримав. Вирвав з рук Лізи телефон, встав над нею і проказав їй прямо в очі:

—Знаєш, я довго це терпів. Твої ревнощі гірше сотні ударів нижче пояса. Мені просто цікаво, за що я покохав таке стерво…

Тоді сталося просто неочікуване…

Ліза підскочила, одним рухом забрала в хлопця телефон і закричала:

—Якщо я стерво, то шукай собі когось кращого! Знаєш, в мене вже давно є інший! А ти-дурень! Нарешті ми розійдемось! Дочекалась!- і боляче вдарила Стаса по щоці.

—Ах ти ж…-Стас швидко оговтався після удару і різко підступив до дівчини, хоча та навіть не відступила, лише самозакохано сказала:

—Що? Вдариш мене? Духу не вистачить.-і відіпхнула його.

—Та пішла ти…-крикнув Стас, бігом накинув куртку і просто вилетів з квартири.

*Минуло три дні*

Ліза злилась, що зараз канікули і Стас не вибачається. Адже раніше, коли вони сварились, Стас завжди приходив у гімназію з її улюбленими трояндами і благав вибачення за різкість, а це навіть не телефонує. 

—От хто мене просив збрехати про іншого?Хто?!Дурепа!-Ліза міряла квартиру кроками, —а хоча він сам винен! Я ж не перевірю його, чи в нього там справді мꞌячі, чи якісь інші тренування! Я все рівно права! Пооображається і прийде.-заспокоювала себе.

Стас навіть радів, що вони з Лізою розійшлись, хоча кожного дня і аналізував їхній скандал, який виник просто ні з чого. Телефонувати їй не хотілось. Зовсім не цікавили її справи та місце перебування.

—Хай розважається з своїм іншим. І ні, я не самотній. Я просто вільний…- з такими думками Стас ішов до спортзалу, як наштовхнувся на дівчину, що йшла попереду.

—Ой, вибач будь ласка! Я не вдарив тебе?- почав вибачатись Стас перед симпатичною брюнеткою.

Та аж знітилась:

—Та ні, все добре. Ти ж ненароком…

—Я Стас, -і подав їй руку.

—Злата…-дівчина теж подала йому руку, яку хлопець відразу ж поцілував. Йому однозначно сподобалась ця брюнетка.

Злата хіхікнула:

—А ти всим дівчатам при зустрічі руки цілуєш?

Стас аж зніяковів:

—Та ні…, -але відразу ж опанував себе, —лише таким чарівним. Можна я компенсую свою незграбність, запросивши тебе на чашку кави?

Злата секунду подумала і весело відповіла:

—Погоджуюсь! Тим паче, що в мене нереально змерзли руки.

Пройшла лише година їхнього спілкування, а вони вже все знали один про одного. Стас дізнався, що Злата-випускниця ліцею їхнього міста, що вона просто обожнює чорний шоколад і найголовніше-в неї немає хлопця. Стас сам був з себе шокований, що йому так швидко сподобалась якась інша дівчина, крім Лізи. Хоча ні. Злата не була якоюсь, вона була надзвичайною. Стас зовсім забув про своє тренування і вони просиділи в кафе аж до сутінків…

Він проводив Злату додому, жартував та просто милувався її усмішкою. Златі він сподобався відразу, але як пристойна дівчина, вона зовсім не подала виду.

—Ось ми і прийшли.-сказала Злата і вони зупинились біля нового панельного будинку, —дякую за чудово проведений день!-і засміялась.

—І тобі дякую…-ніжно проказав Стас, -можна твій номер?

—Пиши, нуль…

Стас доїхав додому, прийняв душ і саме збирався спати, як тут неочікувано подзвонила Ліза. Брати не хотілось, але раптом щось термінове?

—Що ти хочеш, Ліз?

—Котику, я скучила…-почала знову брехати вона.

—Знаєш, сумуй за своїм іншим. Я навіть радий, що ми вже не разом, хоч нерви матиму здорові!- і Стас швидко вимкнувся.

—Йолоп!-закричала Ліза в трубку.

Стас зателефонував до Злати того ж вечора. Вони знову проговорили неймовірно довго, але вже до світанку…

—Мені здається, що я знаю тебе все життя, Злато…

—Мені теж так здається, Стасе…

***

Стас чекав Злату біля її будинку. Сьогодні в них місяць і так співпало, що сьогодні і день Святого Валентина. Стас набрав Злату:

—Сонечко, ти ще довго? Чи мені піднятись?

—Уже виходжу!-швидко сказала Злата, вийшла і замкнула квартиру.

—Ну я вже зачекався, люба!-нетерпляче сказав Стас, коли Злата нарешті вийшла.

—Любий, не злись!Я ж повинна бути найкращою в тебе!-сказала Злата і поцілувала Стаса.

—Ти в мене й так найкраща…-відповів Стас на поцілунок.

Злата притулилась своїм лобом до його і пошепки сказала:

—Знаєш…ти моє перше кохання…і останнє…

—Назавжди…-теж пошепки відповів Стас і ніжно поцілував її…

А сніг падав і падав на них…

Але вони цього не помічали, тому що правду говорять:ꞋꞋЩасливі за часом не слідкують…ꞋꞋ





Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Любий... / Вірш | Вікторія Куценко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нова... / Вірш | Вікторія Куценко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вікторія Куценко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо