Хроніка його зрад
Вперше він зрадив жінці на тринадцятому році подружнього життя.
Раніше навіть не думав про це, та одного разу на чужому весіллі погляд його зачепився за подружку нареченої. "А чом би й ні?- подумав собі.- Інші гуляють, а чим я гірший?"
Він купив квіти, дізнався де подружка працює, дочекався закінчення її зміни й провів додому. Сама дівчина, втім, про це навіть не підозрювала, тому що все відбувалося на певній дистанції: вона йшла по доріжці, під ліхтарями - він за нею, ховаючись в тіні та збираючи павутиння по кущах.
Того вечора заговорити з незнайомкою так і не наважився. Букета віддав дружині, чим її дуже здивував. Вже потім, у ліжку, вирішив, що завтра обов`язково підійде до незнайомки, проведе її додому, але без квітів.
Дружина тепла, з дружиною йому добре. “Як би зробити так, щоб і з тією дівчиною, і з дружиною одночасно життя влаштувати, - думав він засинаючи.- Щоб і вівці, і вовки, і він поряд з ними - ситий і задоволений...”
Вранці думка повернулася, та вже якась слабенька. Намагався її розвинути, але мозок вперто твердив: "Дурень, воно тобі потрібне?"
Врешті решт здоровий глузд переважив і ввечері після роботи він відразу почвалав додому - до миски з борщем і до теплого ліжка.
Вдруге зрадив він жінці з...
Не смійтеся! Вам весело, а він хвилювався, немов дійсно зраджував...
Одного разу упіймав себе на думці, що й далі зраджувати буде тільки так, бо як тільки доходило до відвертих сцен, вмикався якийсь запобіжник і все. Тобто, нічого. Від слова "зовсім”. Не міг він переступити через себе.
І вчергове помітивши в натовпі щось цікаве - в сенсі сексуальному, - він просто говорив собі: "Так. Можливо. Але - не буде. І нехай. Зрадити, коли тобі довіряють - це свинство. Хіба ж я такий?"
Потому зітхав, дивився на незнайомку - що ні слухом, ні духом про його наміри, - ніби вибачаючись, і вирушав додому. До тієї, що довіряє.
м. Дніпро, 23 грудня 2016 року
