21.04.2019 15:06
Без обмежень
39 views
Rating 5 | 3 users
 © Шепітко Олександр

Горобці в пилюці

- А йди-но сюди, - бабця підізвала Сеню, який гасав подвір`ям в одній сорочці. - Підійди, кажу.

Сеня вдав, що не чув, лупцював далі лозиною свого коника, яким сьогодні слугувала вишнева гілка:

- Н-но! Скоріш біжи. І-го-го-го.

- Я зараз тією лозиною... Чув, чи ні? - бабуся вдала, що підіймається, а сама лиш поправила спідницю й знову всілася на лавку.- Йому до школи завтра, а воно й досі на гілляці вибрикує. Залиш її - я кому кажу? Ось штанці тобі впорала, не йти ж до школи з голими сідницями. Яка не є, а все ж одежина. Підійди вже, чуєш? Приміряй, поки нитка в голці - підправлю, якщо треба.

Сеня підпер свого коня до хати, витер носа та взяв у бабусі грубі штани, з домотканої доріжки, що лежала до цього поверх скрині.

- А кишені?- відразу ж запитав, не знаючи, куди подіти руки.

- Нащо вони тобі здалися, лишня морока з ними. Сідниці прикриті - та й добре. Підв`яжи мотузку. О, нічогенько! Парубок, хоч куди. У школі вже не соромно буде поміж дітьми бігати. Тепер знімай - завтра одягнеш. Біля хати й без них погасаєш.

Сеня зняв обнову, осідлав свого коня й погнав на вулицю, туди, де побільше пилюки, щоби курява, як від справжнього рисака, та й горобців щоб порозганяти - розляглися, бачиш там!

Вранці Сеня - поки мати з бабусею поралися надворі - взяв ножа й прорізав штани там, де мали бути кишені, надів штани на голе тіло, зверху чисту сорочку, яку ще з вечора приготувала бабуся, й разом з сусідським Іванком побігли до школи.

У класі його посадовили разом із Сонькою, що жила через три хатини від їхньої. Вреднюча ж, до того ж не полюбляла Сеню. Та коли вже вчителька сказала, що вони разом сидітимуть за однією партою - то так воно і буде. І не заперечиш: в руках у Ганни Калінішни завжди була довга лінійка, яку вона часто пускала в діло - за будь яку провину шмагала нею по пальцях.

Сені вже перепало за те, що вертівся, коли розбирали приклад. Боляче, дуже боляче, що не кажи.

- Сонь, а хочеш горобчика побачити? - Сеня, поки вчителька писала крейдою на дошці, тихенько спитав у сусідки.

- Хочу. А де він у тебе?

- В кишені. Засунь руку, він там.

Соня, дійсно думаючи про маленьку пташину, зробила так, як їй сказав сусід.

- Ганна Калінішна! А Сеня дурниці робить, - вигукнула вона через мить, швидко висмикуючи свою долоню зі штанів хлопця.

- Руки на парту, - голос вчительки прогримів поряд із Сенею.- Я що сказала?

Три рази опускалась лінійка - Сеня терпів. Бо якщо сховати руки, то можна ще отримати додаткову порцію ударів.

Так пройшло чотири дні. Майже на кожному уроці лінійка знаходила свою ціль: то Сеня відповість не вірно - одразу ж удар; то задивиться на горобців за вікном - лінійка ляскає по вухах.

На п`ятий день терпець увірвався. Сеня, потираючи почервонілі пальці, пішов до директора.

- Я не буду навчатися в цьому класі, - прямо з порога заявив він. - Я хочу в другий.

- Он як! - старенький Федір Панасович зняв окуляри, а тоді глянув на хлопця. - Ну що ж, покажи-но мені річки Сирдар`ю і Амудар`ю.

Вдома дід Арехта не тільки вчив малого Сеню, які є літери та цифри, але й показував на мапі річки, моря, озера. Тож завдання директора бвиявилося напрочуд легким.

- Добре, - директор знав про методи Ганни Калінішни, хоч і робив їй зауваження, але більше нікому було займатися з дітьми, тому дії вчительки залишалися без наслідків. - Завтра підеш до другого класу.

Отак Сеня відсидів у першому класі всього чотири дні.

Й коли його, вже дорослого, питали про освіту, він відповідав:

- Чотири класи, - робив паузу, усміхався та додавав, - але в першому лише чотири дні.

При цьому, якщо придивитися, то в очах можна було розгледіти горобчиків, що купалися в пилюці, забуваючи про все на світі - є дорога, є курява, але також є сонце та небо. А що ще потрібно для щастя!

м 11 січня 2017 року




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.04.2019 17:32  © ... => Каранда Галина 

загляньте в Твітер)) 

 21.04.2019 17:20  Каранда Галина => © 

це точно! мені вже й зараз все страшно!))) 

 21.04.2019 17:13  © ... => Каранда Галина 

Колись і про наші часи теж так скажуть))
Дякую! 

 21.04.2019 17:05  Каранда Галина => © 

Раніше все було простіше... і страшніше... 

Публікації автора Шепітко Олександр

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 18
Автор: Шепітко Олександр
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Сімейні оповіденьки;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;