Між минулим і майбутнім
Я зависла невагомо.
Не дає пораду путню,
Тільки розвиває втому
Моє серце і душа.
Як по кінчику ножа...
Все не вчасно, все без міри,
Без конкретики й сатири,
Без емоцій, без розкладів,
Обговорень, мрій і правил.
Вже й не чутно слів кінця -
Казка закінчилась ця.
І, забувши в чому річ,
Розсипаюсь я у ніч.
Десь відлуння лиш по шкірі -
запах табаку на тілі.
Завтра мозок подрижить
Вирішить як далі жить.