25.05.2019 01:07
Для дорослих (18+)18+
29 views
Rating 5 | 1 users
 © Світлана Нестерівська

Спинившись серед суєти...

Спинившись серед суєти-

І трохи вийшовши із рами,  

Я бачу, Боже, поруч - Ти.

Ти так і йдеш зі мнов роками.

І, може, в той життя порив

У нашім вічному блуканні...

Ми забували: Ти любив

Свої створіння грошоп`яні.


Ми інших творимо божків.

Їм поклоняємось. Чи ліні.

Людей не бачимо. В молінні

Невпиннім часу і років.


Подай нам трохи зору. Зору-

Щоби душа від сну прозріла.

В нас кожного ще ж були крила...

Дай всім свої покинуть нори-


Й любити ближнього. Любити

Того, хто поруч. А не тіні.

Дай, Боже, збутись Україні.

І в Україні дай нам жити.


Я дякую, мій Боже любий, 

За все, що в серденько вкладаєш.

Дай у добрі дістатись Раю.

Як зазвучать останні труби.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо