В іншій

Працюючи в іншій країні, 

Вивчаючи мови країн, 

Знайомлячись з тими, хто нині

Досяг трохи більших вершин 

Народом, країною вціло,

Не ділячи край на думки,

Питаю: кому яке діло

До тебе, коли ти такий,

Народочку мій, різношерсний?

Як всі лиш пильнують свого

Прекрасного ега? Не щезне

Той розбрат - плекаєм його.

Це праця- це не ЗАРОБІТКИ.

Працюю, навчаюсь, живу...

І що мені ваші політики?

Смердючий їх сон наяву?

І що мені збитая матриця

Мільярдів потомлених душ?

У мене- наплічник і палиця,

Дорога із Богом - із руж,

Які ми "хрестом" називаємо:

І квіти, і терня в житті...

...Коли народившись вмираємо-

Це значить, що ми вже не ті,

Якими ми Господом створені...

Що вже поклоняємсь речам,

Гордині, що зле щось говоримо

Тому, хто вподібнений нам,

Хто теж за екскізом Всевишнього

У світ цей прийшов, як і ми...

Але, як страхи всі залишемо,

То станемо справді людьми.

...Люблю мандрувати лиш з Богом я.

У миті зневіри, страху

Йому доручаю тривоги всі...

Отримую ж справді легку

Дорогу.

За руку із Богом.

Він каже, що я особлива.

Як кожен,

Що в Серці у Нього.

Я просто така щаслива.

Коли ж ще досвідчить серце

Якісь там випробування

І зборе із Богом все це...

Я - перша.

І я - остання.

Як кожен, хто вірить в Нього,

В Його нелегку Дорогу.