 18+ |
| 37 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 1 users | ||||
В іншій
Народом, країною вціло,
Не ділячи край на думки,
Питаю: кому яке діло
До тебе, коли ти такий,
Народочку мій, різношерсний?
Як всі лиш пильнують свого
Прекрасного ега? Не щезне
Той розбрат - плекаєм його.
Це праця- це не ЗАРОБІТКИ.
Працюю, навчаюсь, живу...
І що мені ваші політики?
Смердючий їх сон наяву?
І що мені збитая матриця
Мільярдів потомлених душ?
У мене- наплічник і палиця,
Дорога із Богом - із руж,
Які ми "хрестом" називаємо:
І квіти, і терня в житті...
...Коли народившись вмираємо-
Це значить, що ми вже не ті,
Якими ми Господом створені...
Що вже поклоняємсь речам,
Гордині, що зле щось говоримо
Тому, хто вподібнений нам,
Хто теж за екскізом Всевишнього
У світ цей прийшов, як і ми...
Але, як страхи всі залишемо,
То станемо справді людьми.
...Люблю мандрувати лиш з Богом я.
У миті зневіри, страху
Йому доручаю тривоги всі...
Отримую ж справді легку
Дорогу.
За руку із Богом.
Він каже, що я особлива.
Як кожен,
Що в Серці у Нього.
Я просто така щаслива.
Коли ж ще досвідчить серце
Якісь там випробування
І зборе із Богом все це...
Я - перша.
І я - остання.
Як кожен, хто вірить в Нього,
В Його нелегку Дорогу.
Рекомендуємо також:
