Світлана Нестерівська «Мить»
Небо було прозоре.
Не небі сиділи ангели
і вказували на море,
Що падало
Небо було гаряче.
Мрії були конкретні.
Серце уже не плаче
Як перше
Тільки дороги стелять
У неземні кроки.
Плаче старий лебідь:
Вічнісь до смерті.
Доки ж?!
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
