05.07.2019 12:32
only 18+
15 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Захисти

Від чорних хмар. Від білості тіней. 

Страшних епох. Невиправданих шансів

Іду. І мій маленький корабель

Кидає у штормах сліпого часу. 

Я викриками втомлена встаю.

Молюся Богу.

І з світів зникаю.

Тебе, мій Боже, правдою люблю.

Лиш Ти поможеш. Я це добре знаю.


І на папері правда висиха.

І у руках горить остання книжка.

Боюся, Боже, лиш свого гріха.

Але живу я у Твоїй Усмішці.


Врятуй мене.

Хай кожен проболить.

Хай сніг іде.

Усмішка поливає

Своїм добром розп`яту вкотре мить.

Ти залишись зі мною, я благаю.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись