Захисти
Від чорних хмар. Від білості тіней.
Страшних епох. Невиправданих шансів
Іду. І мій маленький корабель
Кидає у штормах сліпого часу.
Я викриками втомлена встаю.
Молюся Богу.
І з світів зникаю.
Тебе, мій Боже, правдою люблю.
Лиш Ти поможеш. Я це добре знаю.
І на папері правда висиха.
І у руках горить остання книжка.
Боюся, Боже, лиш свого гріха.
Але живу я у Твоїй Усмішці.
Врятуй мене.
Хай кожен проболить.
Хай сніг іде.
Усмішка поливає
Своїм добром розп`яту вкотре мить.
Ти залишись зі мною, я благаю.
