05.07.2019 16:12
only 18+
15 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Моє місто

Моє місто над морем. Я вип`ю його помилки.

Я плакати буду. Я буду сміятись від болю.

Я пройду усе, милий Боже, лише із Тобою.

Лише із Тобою дивитимуся на зірки. 

Я буду радіти.

Як будуть родитися діти.

Як буде весна в моїм серці завжди преясна.

Я буду кохати.

Я буду любити хотіти.

Бо це - моє місто.

І я вже у нім не одна.


Я дивлюсь на зорі.

Вони від любові прозорі.


Я дивлюсь на хмари,

Які вимальовує Бог.

І в нашому серці

Такі вже навсправжки відверті

Сполуки-спонуки

Земного у твоїх очах.


А ангела крила

Вривались щораз із свободи

Бентежили душу

Лягали в обійми весни

Я люблю тебе,

Важко хворий вкраїнський народе.

Тебе прославляю,

Коли ти приходиш у сни.

Бо інший в реалі.

Я йтиму - дивитимусь далі.

У рідному місті при білих його куполах.

Я буду молитись.

У очі відверто дивитись.

І нашим відвертям

Дивитиму світ по ночах.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись