09.07.2019 21:14
only 18+
38 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Прогулянка

Туманне місто.Голі стіни веж.

Слизька ріка. У поспіху прохожі.

І ти. Не сам. Ти з Господом ідеш.

За руку з Богом. Ви такі несхожі. 

Він часто усміхається. Веде

Тебе вперед. І каже, що менеться

Колись урок - солодким стане мед.

Від радості світитиметься серце.


Я ж... зроблю крок. Зупинюся напів...

Напівшляху...і успіху...і думки...

Хотіти буду, щоби хтось... любив

На моїх вишиванках візерунки...


Наспівувати буду... І коли

Його почую - серце заспокою.

І місто виринатиме із мли:

"Як добре, Боже, те, що я -з Тобою...


І як прекрасно було у Раю,

Коли ми розмовляли без причини.

Усе навкруг було Твоїм "ЛЮБЛЮ"...

Я дякую, що Ти мене не кинув


По міліону тих гріхопадінь.

Сумних образ. Невдалих моїх віршів.

А місто, що над морем, ніби тінь

Отого Міста, у якім найліпше...


Минали дні. Ми просто вдвох ішли.

Наш Любий Бог й Його-таки творіння.

Червоні стіни. І в приплив вітри.

Дзвінки додому. Думи про спасіння.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись