27.07.2019 12:41
only 18+
21 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Море

І йшов мій ангел. І святий Петро.

Були старі завітрені канапки.

-Ти віриш в мої крила, як ніхто...

-Я знаю, що ти будеш також жати.... 

Життя кидало колір в небеса.

У вихрях тих корилася планета.

Мільйони хвиль викручувало нетрі

Святій землі. Червона полоса.


Веселі чайки. Бог повітрокрилий.

Сумні моменти. Радісні століття.

Холодне море. Спалені вітрила.

І сосон настолітніх верховіття.


Безболісні знайомості моменти.

Веселі ночі. Курені. І хутір.

Піску багато. З вічності проценти.

Дзвінки додому вперше позабуті


І кимось іншим пройдені пороші.

Високі хвилі. Теплі білі маси.

Тобі вже не потрібні мрії й гроші.

Лише - розмови з Господом на часі....

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись