31.07.2019 01:31
only 18+
28 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Не плавай

Якраз біля мене - сто метрів направо й наліво

Розкинуті знаки, що плавати тут заборонено.

А море уперше вітало мене тільки штормами.

Воно не впускало мене в своє мокреє тіло. 

Воно говорило. То штормом у хвилях. То чайками.

То диким свистком рятувальників в темнім червонім.

Двома маяками. На грудях у хлопчика- спайками.

Воно доторкалось лиш подумки моїх долоней.


Це море пручалось. З-під ніг виливалось піщанником.

Тулилось у водорослинності брудній пригорнуто.

Я була у ньому уперше. І вже не коханою.

А просто ЛЮБИМОЮ БОГОМ.І ЦЕ ДУЖЕ ДОРОГО.


На березі голосно билися чайки із вороном.

Спускались над люди колисані зимними вітрами.

Можливо, на когось їх крила пірнали молитвами

З далекого дому усіх, що до серця пригорнемо.


І Бог говорив. Ці пустині для нас стометровії...

Просив залишитись надовше у нашому місті.

Сміявся. Підтримував. І, як завжди, був Любовію-

Найбільшою в світі. Любов`ю найкращого змісту.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись