Море в тобі говорило
Я розшаровую крила на літні й зимові.
Другі - кладу у наплічник. А перші - надіну.
Море тобі говорило словами любові:
Не покидай - залишайся, прошу, в Україні.
Чайки були чимсь стривожені й дуже голодні.
Плакали вперто, коли піднімалися хвилі.
Море мене особливо обняло сьогодні-
Ніби прощаючись з ангелом в небо безсило.
Море подумало, що воно мить цю придумало.
Я недалеко. Пісок промиваючи римами,
Плакала голосно в серці. Сміялася в румулу.
І розсипалась туманами, віршами, димами.
Потім - присіла. І довго у нього дивилася.
До глибини було близько - далеко до вічності.
Мартіна Ідена. Ті, що вночі мені снилися,
Більше не будуть еіколи святими чи грішними.