Немов Адам, на самоті...
Говорю я з Тобою, Боже...
Зі мною Ти є у житті
І Ти мені завжди поможеш...
Я відкриваю двері сну...
З Тобою, Боже, розмовляю...
Чекаю я свою весну
У Твоїй осені. Я знаю,
Лежу у полі долілиць.
Чи в небо я дивлюсь відкрито.
Одна з найбільших таємниць-
З Тобою у любові жити.
Минають ночі преясні.
І дні збиваються гарячі.
Мій Боже, розкажи мені,
Від чого я таємно плачу?
Мій Боже, знаю я і ти,
Що поза темною межею
Відразу світла має йти...
Любов`ю вічною Твоєю.
І не надякуюся я ...
Не насміюся... не напоачусь
Від радості, що я - Твоя.
Й що Ти мене таки пробачив.
