14.08.2019 01:06
only 18+
17 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Немов Адам, на самоті...

Немов Адам, на самоті

Говорю я з Тобою, Боже...

Зі мною Ти є у житті

І Ти мені завжди поможеш... 

Я відкриваю двері сну...

З Тобою, Боже, розмовляю...

Чекаю я свою весну

У Твоїй осені. Я знаю,


Лежу у полі долілиць.

Чи в небо я дивлюсь відкрито.

Одна з найбільших таємниць-

З Тобою у любові жити.


Минають ночі преясні.

І дні збиваються гарячі.

Мій Боже, розкажи мені,

Від чого я таємно плачу?


Мій Боже, знаю я і ти,

Що поза темною межею

Відразу світла має йти...

Любов`ю вічною Твоєю.


І не надякуюся я ...

Не насміюся... не напоачусь

Від радості, що я - Твоя.

Й що Ти мене таки пробачив.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись