Я не сумую за літом...

Я не сумую за літом, бо Ти будеш зі мною осінню.

Ти будеш мене чекати. А я - говоритиму....

Боже, я щиро-щиро Тобі молитимусь ...

Як прийде красуня із золотими косами... 

В мішках із картоплею. Квасолі сухими струками.

У запаху яблук. І виноградними гронами.

Смієшся Ти, Господи, листя сухого звуками.

Голосом вітру нічного - натомленим стогоном.

Теплими травами, що десь росою підквашені.

Вічними хвилями скинутим листя гіллям.

На одну осінь ми, люди, стаємо старшими...

Сотні приємних зітхань заспокоює рІлля.

Я не сумую за літом. Бо літо повернеться.

Знов засміється то спекою, то прохолодою.

Знову зійде десь із серця посіяно зернами.

Я не сумую. Я тішуся в Бозі свободою.

Я за нічим не сумую. Нічим не хвалюся я.

Чим похвалитись - постійно з собою змагаюся.

Тільки щодня я пишу смски. Ісусові,

Що за все дякую і у гріхах своїх каюся.