Я не сумую за літом...
Я не сумую за літом, бо Ти будеш зі мною осінню.
Ти будеш мене чекати. А я - говоритиму....
Боже, я щиро-щиро Тобі молитимусь ...
Як прийде красуня із золотими косами...
В мішках із картоплею. Квасолі сухими струками.
У запаху яблук. І виноградними гронами.
Смієшся Ти, Господи, листя сухого звуками.
Голосом вітру нічного - натомленим стогоном.
Теплими травами, що десь росою підквашені.
Вічними хвилями скинутим листя гіллям.
На одну осінь ми, люди, стаємо старшими...
Сотні приємних зітхань заспокоює рІлля.
Я не сумую за літом. Бо літо повернеться.
Знов засміється то спекою, то прохолодою.
Знову зійде десь із серця посіяно зернами.
Я не сумую. Я тішуся в Бозі свободою.
Я за нічим не сумую. Нічим не хвалюся я.
Чим похвалитись - постійно з собою змагаюся.
Тільки щодня я пишу смски. Ісусові,
Що за все дякую і у гріхах своїх каюся.