З Тобою, Боже...

Дорогою із зрад, агресій, зла, 

Із сумнівів чудиз і незнайомих, 

Я вкотре повертаюся додому

Сильнішою, ніж звідти я ішла. 

Я буду Тобі вірити в снігах.

У спеці помаранчевій світанку.

З Тобою буду, Боже, до останку

Усіх випробувань на небесах-

У Всесвіті, у гронах невагомих,

У пізніх квітах, весняних бруньках.

З дитиною на втомлених руках.

У стінах найвеселішого дому-

Вітчині, Батьківщині. В матерях

Усмішках і в сльозі дитячій -

Коли вона від радості заплаче.

В дідусику й бабуні на дверях,

Що хрестять на прощання у дорогу.

У тому, як читаю Книгу Книг,

З Тобою я, мій Господи. Ти зміг

Колись зі мною вирушить в дорогу.

Колись мене зі мною повернеш-

Сильнішою, убогішою духом,

Яка зуміє Твій лиш Голос слухать.

Ти Благодаттю душу пробереш -

І впустиш мене стежкою до Раю.

Так, недостойну, між своїх дітей.

Я дякую за все, що зараз маю.

Я дякую, мій Боже, за людей.