З Тобою, Боже...
Дорогою із зрад, агресій, зла,
Із сумнівів чудиз і незнайомих,
Я вкотре повертаюся додому
Сильнішою, ніж звідти я ішла.
Я буду Тобі вірити в снігах.
У спеці помаранчевій світанку.
З Тобою буду, Боже, до останку
Усіх випробувань на небесах-
У Всесвіті, у гронах невагомих,
У пізніх квітах, весняних бруньках.
З дитиною на втомлених руках.
У стінах найвеселішого дому-
Вітчині, Батьківщині. В матерях
Усмішках і в сльозі дитячій -
Коли вона від радості заплаче.
В дідусику й бабуні на дверях,
Що хрестять на прощання у дорогу.
У тому, як читаю Книгу Книг,
З Тобою я, мій Господи. Ти зміг
Колись зі мною вирушить в дорогу.
Колись мене зі мною повернеш-
Сильнішою, убогішою духом,
Яка зуміє Твій лиш Голос слухать.
Ти Благодаттю душу пробереш -
І впустиш мене стежкою до Раю.
Так, недостойну, між своїх дітей.
Я дякую за все, що зараз маю.
Я дякую, мій Боже, за людей.
