Коли я садитиму зорі....
Якби ти був поруч, коли я садитиму зорі,
Щоб з них виростали прекрасні мої всесвіти,
Ти б також сказав, що ти бачиш у своїм морі.
Бо я у своєму - розмову із Богом трепетну.
На моїх планетах, у моїх невтомних націях
Я вміщую щастя, любов до життя із працею.
Я вставлю шматок допомоги собі і ближньому.
Любові до Бога. І прагнення з Ним у вічності.
На моїх планетах батьки у дітей все радісні.
Вони не зазнають хвороб, ні вмирань, ні старості.
А діти завжди будуть вдячними, будуть добрими.
Дівчата -ласкавими. Хлопці - лише хоробрими.
Дружини - покірними. Чоловіки - розумними.
Там пари у вірності. Люди на диво людяні.
Якби ти навчився зі мною ці зорі сіяти,
Ти б там залишився. В країні, де можна мріяти.
Де раз і назавжди всім серцем когось кохається.
Якби ти зумів перейти у реальність, де є я.
