09.09.2019 18:53
only 18+
30 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Коли я садитиму зорі....

Якби ти був поруч, коли я садитиму зорі,  

Щоб з них виростали прекрасні мої всесвіти,  

Ти б також сказав, що ти бачиш у своїм морі.

Бо я у своєму - розмову із Богом трепетну. 

На моїх планетах, у моїх невтомних націях

Я вміщую щастя, любов до життя із працею.


Я вставлю шматок допомоги собі і ближньому.

Любові до Бога. І прагнення з Ним у вічності.


На моїх планетах батьки у дітей все радісні.

Вони не зазнають хвороб, ні вмирань, ні старості.


А діти завжди будуть вдячними, будуть добрими.

Дівчата -ласкавими. Хлопці - лише хоробрими.


Дружини - покірними. Чоловіки - розумними.

Там пари у вірності. Люди на диво людяні.


Якби ти навчився зі мною ці зорі сіяти,

Ти б там залишився. В країні, де можна мріяти.


Де раз і назавжди всім серцем когось кохається.

Якби ти зумів перейти у реальність, де є я.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 9 | Знайдено: 54
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кава з Богом біля моря;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись