15.09.2019 02:37
only 18+
51 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Коло моря

Холодне море...Трепетно сніги

До берега підлещуються сіро.

Розмова з Богом, чи настільки вірю, 

Що віра додаватиме снаги 

Іти вперед. Боротися у буднях.

Сприймати невагомості слова.

І бути поруч у момент безлюдний.

Коли ... світ не сприймає голова.


Коли сади схиляються на осінь.

Коли думки влягають на папір-

А той горить з-під рук у жовті коси.

-Ти будеш поруч, Господи?-Ти вір!


Я вірю. Дай мені з Тобою бути

Навіки вічні, Господи святий.

Серед людей Тебе не дай забути.

Дай бути свято в вічності Твоїй.


Хай мерзне море - не схитає віра.

Горять ліси - та Твої Тіло й Кров

Бронею будуть проти того звіра,

Який супроти Тебе завжди йшов.


Я поклонюся. Я усіх пробачу.

Пробачила. Хто зрадив. Оббрехав.

Хто обкрадав. Я не давала здачу.

Терпіла мовчки. Так, як Ти навчав.



І я іду. У світ, де зовсім інше.

Де небо плаче з радості, що ми

Ще досі пишем романтичні вірші.

Ще досі залишаємось людьми...


А море жде. Розмови із Тобою,

Мій Господи, за кавою зрання.

Як серце б`ється. І нема спокою.

Бо новий день мене наздоганя.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись