Удар
Я крила свої обтяла.
Посіяла душу в море.
Усе я тобі віддала.
Ти зник, залишивши горе.
Ти в серце моє
Насипав піску-
Його я відсіюю часом.
І зник в небуття.
Я ж мрію таку
Плекаю: побути знов разом.
Я віддаю тобі
Веселі ноти
Своїх найкращих спогадів весни.
І плаче дощ.
І томиться Голгота
Від кроків, які здійснюємо ми.
Я молюся в ніч,
Щоб ти зрозумів,
Для чого з тобою створені.
Признайся мені:
На схилі вітрів
Ти пишеш листи любовнії?
І ти ще дзвонив.
Чув голос здаля,
Що я не пригадую сутінки
Того, що любив...
Лиш борт корабля
Тебе завжди стримував з лютості.
Море дихало.
І пручалося.
Не хотіло тебе пробачити.
Я у моря того
Питалася:
"То ви, хвилі, за нами плачете?"
З різних боків неба
І старого нашого сонця
Я виписувала цитати для життя інших.
Мені тебе не треба.
У мене виросте донця.
Мій чоловік любить Бога. А не Ніцше.