12.10.2019 23:52
Для дорослих (18+)18+
18 views
Rating 5 | 5 users
 © Роман-Мтт

Годинна справа - 2

18:35


Паша поспішав подвір`ям до свого під`їзду. Він вертався з магазину, до якого вискочив придбати пачку цигарок. Вдома якраз доварювалася каша - пашина вечеря. Вікно на кухні лишилося відкрите, фіранку тріпало протягом.

Небо було ясне, невеликий вітерець налітав зрідка поривами. Паша дійшов до дверей, спинився, почав шукати у кишені ключі.

- Ей, мужик! - почув зненацька він, огледівся, але нікого не побачив, подумав що то йому померещилося і наново почав ритися у кишені.

- Ей, мужик! Та тут я - у кущах, - почулося Паші наново. Він придивився на кущ, що ріс на клумбі. Звідти виглядала щуряча мордяка, - О, побачив нарешті! Так, це я.

Паша очманіло дивився на балакучу тварину і не вірив своїм очам. Так, він колись був наркаманом, лікувався, подалав цю залежність і галюни з того часу не ловив. Його тіпнуло.

- Та не сци, це я, так. І я реально вмію розмовляти. Справа до тебе є, двадцять баксів плачу, - просичала потвора.

Паша геть отетерів. Але, почувши про гроші, почав вертатися до тями:

- Ти що, реально розмовляєш? - Паша вичярився на щура.

- Капєц, ти шо тупий? Так, я розмовляю. Але я бачу що дарма втрачаю час. Ти двадцять баксів хочеш чи ні? Бо там роботи на п`ятнадцять хвилин - сумку перенести. То берешся чи мені іншого когось шукати.

Паша остаточно вернувся до тями і почав думати. Двадцать баксів - непогані гроші, зважаючи на його двісті доларів зарплатні, а якщо це просто перенести якусь сумку, навіть якщо вона важка - то це годинна справа.

- А де та твоя сумка? - спитав Паша

- От це вже ділова розмова, от це я розумію. Бери мене на руки і я покажу дорогу. Тут недалеко - хвилини зо три йти. Тебе як звати?

- Паша.

- От і добре Паша, ходімо, бо вже скоро стемніє.

Бажання брати щура у руки в Паші не було, але секунду подумавши, він вирішив, що це все таки правильно, бо вистежувати щура дорогою буде важко. І може не такий він і брудний, говорити ж вміє. Павло простягнув руку, тварина швидко перебралася на долоню і потнулася під рукав куртки. Там якось розвернулася і висунула морду назовню:

- Я тут заховаюся, щоб уваги не привертати. А ти дістань телефона, і йди, наче говориш. Як я пошкрабаю - притуляй руку до вуха - дорогу підкажу.

- Слухай, а чому ти говориш? Ви ж наче не повинні говорити по людські?

- А, не зважай на це - мутація.

- А-а-а, - задумливо протягнув Павло.

- Школу знаєш, тут через дорогу? Що у дворах стоїть? Там ще горіх такий розлогий росте.

- Так.

- Ну от туди і пішли. Там за сквером поруч гаражі стоять, я між гаражами сумку приховав. Її треба перенести через дорогу до котельної, що за пожаркою - я там зимуватиму.

- Вєщі на зимову квартиру, виходить перевозиш? - посміхнувшись спитав чоловік.

- Ну, щось таке, - відвівши очі і шморгнувши носом відповів щур, - бабки в мене в сумці, згори, як візьмеш її - відразу і забери.

- Та добре, вірю тобі, вірю.

Йти до школи було недалеко. Район тут невеликий, людей небагато: місцева молодь, пенсіонери, нарко та алкобратія, трохи людей середнього віку в потяганому одягу та діти. Ось і всі, хто лишився після виїзду багатьох на заробітки. Паша знав тут багатьох. Майже всі ці люди працювали раніше на стараму автозаводі, який давно вже стоїть, чи на двигунобудівному, чи на абразивному комбінаті. Але заводи занепадають, люди виїзджають, наркаманів і "пенсів" більше, пашиних одногодок все менше. А йому вже тридцять… Вітер посилювався. Павло підняв комір куртки.

Дісталися до школи, з двору якої виїздила поліцейська машина. Щур забився під рукав, що і носу не було видно. Біля ґанку стояло з десяток людей і щось голосно обговорювали. Павло не звернув на них уваги і минув двір школи, вийшов до скверику. Щур витягнув носа і пропищав: "Проходь швидше - тут щось горіло, в мене алергія на сажу, давай швидше - прямо до гаражів. Третій від краю, за ним і лежить сумка".

Павло прискорився, як тут його хтось гукнув: "Пашок, братан, ти-и-и? Ей, кореш!" Павло обернувся, щур заникався глибше у рукав. За ним стояв якийсь чоловік у заношеному спортивному костюмі. Лице чоловіка, долоні були хворобливо худими, а сама шкіра була якогось жовтого кольору. На пальцях гукнувшого виднілися якісь татуювання. Через силу Павло розрізнив в ньому Льошика - свого колишнього однокласника, який геть знаркоманився і, за чутками мав вже за крадіжки дві ходки на зону.

- Братан, узнав?

- Та так, здорова Льоха, - повільно вимовив Паша, і зробив крок назустріч, протягнув руку, щоб потиснути долоню Льошику. Той обережно і швидко протягнув пальці у відповідь, мляво потиснув їх і сіпнув кінцівку назад.

- Чуєш, братан, можна тебе спитати? У мене така справа, я тут недавно, розумієш? - Павло ствердно кивнув, він розумів, що чутки підтвердилися, - Не підкинеш трохи грошей? Бо жерти хочеться. Я, як відкинувся - не можу житуху налагодити, а знову на зону не хочу. То побираюся зараз, а на роботу не бере ніхто навіть у двірники, з моєю біографією.

- Вибач братан, я поспішаю, еслі хочеш, можу сігарєту тобі дати, .. - і тут Паша відчув якесь свербіння під рукавом.

Він підняв руку до вуха, в яке почув: "Навіщо тобі цей нарик, гайда по сумку, швидше" Паша струсив руку, поглянув на Льошика і продовжив до нього:

- Ти ще двигаєшся?

- Ні…

- Я в темі, можеш не ліпити мені.

- Так, по малєнькой, на сістемі сиджу плотно, но дозу тримаю мінімальну. Але і жерти хочеться, чесно.

- Зрозуміло. Я знаю варіки, щоб спригнути. Реально працює, але…

В рукаві знову засвербіло, Паша підняв руку до вуха: "Слухай, мать-тереза, або гайда по сумку, або я шукаю собі іншого напарника. Нашо тобі цей нарік? Він все одно здохне скоро!"

- Що там у тебе братан? - спитав Льошик, помітивши павлові смикання рукою.

- Не має значення, про тебе мова зараз.

З рукава виліз щур і вже голосно промовив до Льошика:

- Слухай, братан, у нас діла. Якщо ти почекаєш тут, то Паша тебе врятує, а зараз нам треба йти, так Пашо? - щур повернув мордяку до Павла.

- Так, братан, почекай мене тут, я повернуся і поговоримо, а зараз маю йти.

- Дай хоч закурити…

- Так, тримай.

Паша різко смикнув рукою до кишені, і щур вкусив його за пальця.

- Ти що падло робиш? - закричав Паша.

- Вибач, я злякався що падаю, не знав за що вхопитися.

Паша тільки сплюнув, а потім сказав: "Льоша, чекай тут, я за 10-15 хвилин буду." Льоша очманіло дивився на Павла, який попрямував десь у бік гаражів.

18:55

Дійшовши до потрібного гаражу, Паша відшукав картату сумку. Він розстебнув її і очманів ще більше: серед горіхів лежала закрита пластиковою бузковою кришкою двохлітрова банка з баксами. Щур висковзнув у сумку, спритно відкрив банку і витаскав з неї зелену двадцятку.

- Тримай, як домовлялися. А тепер хапай сумку і гайда на котельню, бо ніч вже скоро.

- А можна ще двадцятку. У тебе багато, а мені б не завадило, - спитав Паша, - як компенсацію за палець. От нахєра було кусатися?

- Ні, ми вже домовилися. Треба було раніше торгуватися, друже. А коли вже сторгувалися - виконуй обіцяне. Тим більше ми і так затрималися за цими базарами з конченими наріками.

- Він не кончений - його ще можна врятувати.

- Звідки ти знаєш? - насміхнувся щур, - Можна-неможна. Сумку хватай і пішли швидше. І не думай мене надурити, бо тоді не тільки пальця, а й горлянку перекушу.

- Ти ба який ти грізний! Та ти ж лише щур - я тобі голову можу скрутити за секунду…

- Не починай, прошу тебе, сьогодні один такий вже намагався так утнути.

- І що?

- І нічого - десь в лікарню забрали. А другий - спалили його. Бачив мєнти виїздили - то тут все відбулося, години дві назад. То не думай чудити - неси давай, я тобі вже заплатив. Закривай сумку і неси за пожарку.

Щур вискочив Паші на руку, той мовчки закрив сумку і дворами попрямував до дороги, за якою була пожежна станція, повз яку і треба було пройти, щоб потрапити до котельної.

Тут дійсно було недалеко до котельної: швидкою ходою, поміж будинки треба було вийти до дороги - на це Паша витратив десь півторихвилини, потім треба було перейти дорогу і спуститися повз пожарку до тієї самої котельної. Люди майже не зустрічалися, Паша, глянувши праворуч і ліворуч перед тим як перейти дорогу, говорив зі щуром.

- То на самій котельні будеш зимувати?

- Ні, там в гаражах пацани сауну зробили, підпільну, то я собі біля парилки кубло зробив - там і житиму.

- А сумку де сховаєш?

- Там є де сховати, не переймайся. Тепло, сухо, помийка поруч, люди тільки ввечері приходять і зазвичай п`яні - тихе життя.

Павло вже майже перетнув дорогу, як з пожарки вискочила пожежна машина, увімкнула мигалки і заревіла двигуном. Водій не помітив спочатку Павла і тиснув на гашетку. Паша розгубився і спинився на мить, коли ж водій нарешті зауважив сіру фігуру, що мечеться дорогою, то намагався прийняти ліворуч, сподіваючись, що людина встигне перебігти. Натомість помилився - Паша вирішив чкурнути назад і за півсекунди його сильно підкинуло вгору. Сумка перелетіла на інший бік дороги. Машина спинилася. Маленьке сіре створіння відтягувало сумку до найближчих кущів. Водій в розпачі дивився на розпластане тіло посеред дороги.

Епілог

Павла забрала швидка з чисельними переламами. Він залишився інвалідом. Водія пожежної машини було притягнуто до адміністративної відповідальності, він і надалі служить в пожежній частині, тільки в іншому районі. За дивним співпадінням, пожежна машина їхала за викликом на Пашину адресу, який забув вимкнути кашу на плиті, в результаті чого в кухні спалахнула фіранка і зайнявся будинок.

Льошик довго чекав на Пашу, до самої ночі, замерз і підхопив запалення легень. Це була його остання хвороба на волі, від якої він прагнув знайти собі ліки, тому за тиждень вже вліз в аптеку вночі, де його пов`язала ДСО. Як рецидивисту йому дали сім років, але це таки врятувало йому життя - його вилікували за державний кошт.

На місці ДТП, за участі пожежної машини і Павла, ніхт






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.10.2019 20:32  © ... => Каранда Галина 
 13.10.2019 07:41  Каранда Галина => © 

От падло-щуряка... так, з крисами не зв`язуюся!))) Тим більше з тими, що вміють розмовляти).
Читається легко й цікаво. 

Публікації автора Роман-Мтт

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо