02.11.2019 12:08
18+
44 views
rating 5 | 2 users
 © Світлана Нестерівська

Я розкажу лиш Богу

Як підходить дорога

До чергового роздоріжжя.

Дві руки розімкнуться - розійдуться їх спільні долі.

Я розкажу лиш Богу

Ради чого в цім світі вижив.

І пройшов по стежках повних праці моєї долі.

Я - маленький Івасик

У тих полотняних штанцях,

Що сестра фарбувала корою старого дуба.

Я святив з мамов паску.

Я пас гусенят від ранку

За селом, над рікою, у тому зеленому лузі.


Я до церкви ходив

У неділеньку з мамов і татом.

Помагав їм чим міг. Поважав. Завжди слухав у всім.

Ну а потім убив

Хтось за Гімн мого старшого брата.

Він співав "Ще не вмерла...". За це хтось його умертвив.


Я женився. Я дбав.

Від зорі до зорі я ся мучив.

Я для своїх діток навіть небо руками схиляв.

Щоби мали що їсти,

Носив пропотілі онучі

У старих кирзаках.

А не завжди і я доїдав.


В мене вмерла донька.

Злії люди її не врятують.

Я ночами не спав - по лікарнях лишав свої сни.

І ніколи уже

її голос так любий не вчую.

В дев`яносто моїх мені шкода отої весни.


... Я багато страждав.

Та про це я розкажу лиш Богу

Серед вишитих трав

Простирається моя дорога.

У любові Небес

У обіймах небесної Мами,

Боже, прошу Тебе:

ОПІКУЙСЯ МОЇМИ ДІТКАМИ.


Світлана Нестерівська цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 5
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Світ змінився.Листопад 2019;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2019 22:15  © ... => Костенюк 

Так і є - молитва 

 02.11.2019 18:24  Костенюк => © 

Не вірш, а молитва. Зворушливо. Дякую.