02.11.2019 12:08
Для дорослих (18+)18+
33 views
Rating 5 | 2 users
 © Світлана Нестерівська

Я розкажу лиш Богу

Я - маленький Івасик

У тих полотняних штанцях, 

Що сестра фарбувала корою старого дуба.

Я святив з мамов паску.

Я пас гусенят від ранку

За селом, над рікою, у тому зеленому лузі.


Я до церкви ходив

У неділеньку з мамов і татом.

Помагав їм чим міг. Поважав. Завжди слухав у всім.

Ну а потім убив

Хтось за Гімн мого старшого брата.

Він співав "Ще не вмерла...". За це хтось його умертвив.


Я женився. Я дбав.

Від зорі до зорі я ся мучив.

Я для своїх діток навіть небо руками схиляв.

Щоби мали що їсти, 

Носив пропотілі онучі

У старих кирзаках.

А не завжди і я доїдав.


В мене вмерла донька.

Злії люди її не врятують.

Я ночами не спав - по лікарнях лишав свої сни.

І ніколи уже

її голос так любий не вчую.

В дев`яносто моїх мені шкода отої весни.


... Я багато страждав.

Та про це я розкажу лиш Богу

Серед вишитих трав

Простирається моя дорога.

У любові Небес

У обіймах небесної Мами, 

Боже, прошу Тебе:

ОПІКУЙСЯ МОЇМИ ДІТКАМИ.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2019 22:15  © ... => Костенюк 

Так і є - молитва 

 02.11.2019 18:24  Костенюк => © 

Не вірш, а молитва. Зворушливо. Дякую. 

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо