19.11.2019 22:20
for all
48 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © М Котик

Єва

Вже ні до чого, 

Ховатися, втікати.

Я вкрала істину у Бога.

Обійняла її... впала й почала плакати, 

ридати... не втакт:

ні в якому разі

не розплющу очі.

Не так.

Не хочу;

На часі-

посеред ночі, 

саме так крила цикад тріпочуть.

Як серце тріпоче, стрекоче.

Істина з нього на зовні рветься.

Мов терня колюче.

В грудях б`ється... Звивається.

Стихне і з новою силою шкребеться.

Я вкрала істину у Бога, 

боюсь, вона йому вже ні до чого.

Не стій у мого порога, 

не чіпай серця мого...

просто боляче.

Публікації: М Котик

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.11.2019 21:51  ВІКТОР НАСИПАНИЙ => © 

емоції. розпач...