Єва
Вже ні до чого,
Ховатися, втікати.
Я вкрала істину у Бога.
Обійняла її... впала й почала плакати,
ридати... не втакт:
ні в якому разі
не розплющу очі.
Не так.
Не хочу;
На часі-
посеред ночі,
саме так крила цикад тріпочуть.
Як серце тріпоче, стрекоче.
Істина з нього на зовні рветься.
Мов терня колюче.
В грудях б`ється... Звивається.
Стихне і з новою силою шкребеться.
Я вкрала істину у Бога,
боюсь, вона йому вже ні до чого.
Не стій у мого порога,
не чіпай серця мого...
просто боляче.