Нечесно
Є квіти, що цвітуть невчасно,
Мов ніжний шовк покинули між друзків скла.
Хто з ким? Та все ж нечесно,
Коли із снігу проривається жива іскра...
все спить.
Все спить у сні блаженному й спокої,
Ти ж встала й розцвіла.
Серед холоду, байдужості, тобою
Чия душа врятована була?
Є квіти, що цвітуть невчасно,
І ти таки, одна-один із них
Де звук тонких нот фортепіано,
Лунав з земель душі холодних криг.